Показаны общие закономерности и региональные особенности приливных колебаний в морях средиземноморского типа: Адриатическом, Красном и Черном. Сравнительный анализ проведен на основе оценки пространственно-временных характеристик волновых движений, натурных наблюдений, модельных численных экспериментов на основе баротропной модели.

Сделана попытка создания информационных образов амфибиальных водоемов посредством искусственной классификации, в основе которой лежат их морфометрические характеристики, прежде всего, площадь водного зеркала Sn и его форма, аппроксимированная простыми геометрическими фигурами (треугольник, лента, эллипс, полукруг, круг). Каждому типу водного зеркала соответствует своя форма котловины, заполненная некоторым стационарным объемом воды V. Показано, что морфометрические характеристики контролируют гидролого-гидрохимический режим водоема, процессы седиментации, функционирование экосистем. На основании соотношений Sn/V получены размерные ряды для классифицированных групп водоемов, которые позволяют устанавливать по морфометрическим параметрам водных объектов характер их функционирования и выстроить последовательный эволюционный ряд для каждой группы, отражающий основные стадии существования водных объектов, что может служить основой для долгосрочного прогноза состояния амфибиальных водоемов.

Рассмотрено явление парадокса солоноватых вод в амфибиальных геоэкосистемах приморской полосы суши с особым типом экосистем, характеризующихся низким видовым разнообразием и высокой биологической продуктивностью. На основании литературных источников показано, что главным признаком низкого видового разнообразия в градиенте солености стокового фронтального раздела является изменение солености вод относительно 5 <194> (критическая соленость, которая влияет на физиологические особенности гидробионтов) к более высокой солености - преимущественно "морской" и к меньшей солености - "пресноводной". Полоса вод между 5 и 8 <194> - <$E alpha>-хорогалинная зона, понятие, принадлежащее только экологии и характеризующее взаимодействия организмов с соленостью как внешней средой. По среднемноголетним данным солености в Днепро-Бугском лимане показано, что в период межени формируется <$E alpha>-хорогалинная зона, в пределах которой в донных отложениях образуется геохимические поля особого типа, где размещаются экосистемы с низким видовым разнообразием и высокой биопродуктивностью.

У стислій формі описано анатомію кісток скелета, їх з'єднань, м'язової системи, структурно-функціональну організацію травної, дихальної, сечової, статевої, серцево-судинної систем, залоз внутрішньої секреції, центральної та периферійної нервової системи, органів чуття. Акцентовано увагу на професійній орієнтації студентів, на вмінні показувати на препаратах анатомічні утвори органів різних систем людини.

Комплексом морфологічних методів досліджено особливості формування направляючого тяжа яєчка в пренатальному періоді онтогенезу людини. Уточнено час його закладки. Показано роль направляючого тяжа для переміщення яєчка на різних стадіях внутрішньоутробного життя.

Дослідження особливостей кровопостачання сідничого нерва проведено на 47-ми препаратах плодів людини 6 - 10 міс. З'ясовано, що у плодів людини супутня артерія сідничого нерва, що є гілкою сідничного відділу нижньої сідничної артерії, як правило, розміщується на задній або задньо-присередній поверхні нерва, кровопостачаючи його. У поодиноких випадках спостерігається тенденція переходу супутньої артерії сідничого нерва на його бічну поверхню. У всіх досліджених плодів супутня вена сідничого нерва є притокою нижньої сідничної вени. Сідничний відділ нижньої сідничної артерії, а в одиничних спостереженнях і супутня артерія сідничого нерва, беруть участь у кровопостачанні великого і середнього сідничних, грушоподібного і близнюкових м'язів, квадратного м'яза стегна, півперетинчастого і півсухожилкового м'язів, довгої головки двоголового м'яза стегна.

Досліджено динаміку формоутворення чоловічих статевих органів протягом внутрішньоутробного періоду розвитку людини. Встановлено особливості топографо-анатомічних взаємовідношень чоловічих статевих органів з суміжними органами та структурами від моменту їх утворення до народження. Визначено й охарактеризовано періоди інтенсивного та уповільненого росту чоловічих статевих органів, досліджено їх індивідуальну та вікову анатомічну мінливість протягом пренатального періоду онтогенезу людини. Визначено критичні періоди розвитку та морфологічні передумови можливого виникнення природжених вад чоловічих статевих органів. З'ясовано, що темпи опускання яєчок у калитку не завжди співпадають з відповідною стадією розвитку плода. Доведено, що одним з основних факторів каудального переміщення яєчка є його повідець. Виявлено, що джерелом формування пристінкової пластинки піхвової оболонки яєчка є піхвовий відросток очеревини, а її нутрощевої пластинки - нутрощева очеревина.

В дисертації вивчені особливості розвитку та становлення топографії надниркових залоз протягом пренатального періоду онтогенозу людини та у новонароджених. Уточнено час і джерела закладки надниркових залоз, досліджено динаміку зміни їх форми, розмірів та особливості кровопостачання. Виявлено корелятивні взаємовідношення надниркових залоз із суміжними органами, а також морфологічні передумови виникнення деяких їх природжених вад.

Літературне дослідження свідчить про виражену індивідуальну та вікову анатомічну мінливість гілок дуги аорти. Наведено відомості про уроджені деформацію та звивистість дуги аорти, атипові та рідкісні варіанти топографії її гілок, унаслідок чого можуть виникнути компресійні симптоми, порушення кровопостачання відповідних ділянок. Можливість атипового розташування гілок дуги аорти слід враховувати під час проведення хірургічних втручань, оскільки при цьому виникає висока вірогідність їх пошкодження.

Описано та проілюстровано оригінальними рисунками структурно-функціональні особливості кісток скелета та їх з'єднань, наведено дані про становлення, будову та вади їх розвитку. Розглянуто клінічні аспекти природженої та набутої патології кісток та їх з'єднань.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.212.2

Рубрики:

Патологія плода, плідних оболонок, плаценти, пуповини

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основе теории собственных колебаний рассмотрены характеристики баротропных сейш в замкнутых водоемах. Использован подход определения периодов колебаний уровневой поверхности и их пространственной структуры при решении задачи на собственные значения. По результатам численного моделирования определена пространственно-временная структура собственных колебаний уровня озера Киннерет для основных энергонесущих периодов.

У ході дослідження особливостей зовнішньої будови та топографії внутрішніх чоловічих статевих органів у 8-місячних плодів людини встановлено, що висота лівого яєчка, як правило, переважає висоту правого яєчка, у той час як ширина та товщина останнього є дещо більшою, ніж відповідні розміри лівого яєчка. Виявлено індивідуальну варіабельність топографії яєчок: у семи плодів яєчка розміщувались у мошонці, у п'яти спостереженнях - у межах пахвинного каналу, у чотирьох плодів - у ділянці глибокого пахвинного кільця, а у двох випадках виявлено відповідно дистопію яєчок та агенезію лівого яєчка.

За допомогою комплексу морфологічних методів дослідження вивчено особливості та закономірності розвитку сечостатевої пазухи. Визначено терміни диференціювання тканинних структур сечостатевої пазухи, а також їх корелятивні взаємовідношення в зародковому і на початку передплодового періодів онтогенезу людини.

За допомогою мікроскопічного методу дослідження виявлено особливості структурних змін шарів стінки стравоходу впродовж плодового періоду онтогенезу людини. Встановлено, що у плодів поряд з процесами проліферації епітелію слизової оболонки стравоходу відзначаються явища його диференціації. Інтенсивний розвиток гладеньких м'язових клітин м'язового шару слизової та м'язової оболонок стравоходу відбувається у 10-місячних плодів людини.

На підставі проведеного аналізу джерел літератури узагальнено існуючі відомості про вроджені вади скелету кисті та запропоновано їх класифікацію та тлумачення згідно абетки.

На підставі проведеного аналізу джерел літератури зроблено спробу узагальнити існуючі відомості про вади розвитку скелета стопи і запропоновано їх класифікацію та тлумачення відповідно до алфавіту. Вроджені вади розвитку стопи можна розподілити на типові (самостійні нозологічні форми) і атипові (комбіновані з іншими аномаліями чи захворюваннями). Найбільш розповсюдженими вродженими вадами скелета стопи є клишоногість, плоскостопість, полідактилія, синдактилія та ектродактилія.

Наведено дані про причини розвитку підковоподібної нирки, різні варіанти зрощень її сегментів, особливості кровопостачання, клінічну картину та діагностику цієї аномалії. Запропоновано алгоритм виявлення супутніх вад розвитку та поєднання їх у певні спадкові захворювання.

Досліджено мікроскопічну анатомію печеристих і губчастого тіл статевого члена у плодів 7 - 10 міс. Виявлено варіабельність зовнішньої будови складових статевого члена та визначено особливості розташування сечівникових залоз.

За допомогою методів морфологічного дослідження встановлено, що у процесі опускання яєчок у калитку провідну роль відіграє напрямна зв'язка, зачаток якої з'являється на початку 6-го тижня ембріогенезу. Прискорене формування напрямної зв'язки яєчка у плодів 5 - 8 місяців, про що свідчить переважання гладеньком'язових клітин над сполучнотканинними елементами, є одним із основних факторів гетерохронії розвитку яєчок та їх подальшого переміщення в калитку. Вентральний випин піхвового відростка очеревини з'являється наприкінці 8-го тижня ембріогенезу; формування відростка передує каудальному переміщенню яєчка. Зрощення нутрощевої пластинки піхвового відростка очеревини з білковою оболонкою яєчка та над'яєчка відбувається у плодів 6 - 7 місяців. Порушення процесу зрощення листків піхвового відростка очеревини у 9 - 10-місячних плодів може бути анатомічною передумовою виникнення вроджених пахвинно-калиткових гриж.