Досліджено проблему одержання антистафілококової плазми для клінічного використання у хворих зі стафілококо-індукованими патологічними процесами. Внаслідок кількісного зменшення донорських кадрів актуальною є необхідність селекції донорів, генетично схильних до антитілоутворення високого рівня. Проведено відбір на підставі типування лейкоцитарних (HLA - A, B, C, DR) та еритроцитарних (ABO, Rh - Hr, MNSs, Lewis, Kell) трансфузійно значимих антигенів і зіставлення фенотипів і гаплотипів з рівнем антитіл після імунізації сорбованим стафілококовим анатоксином. Визначено антигенну характеристику 603-х імунізованих донорів та здійснено порівняння з неімунізованими особами (744), що було репрезентативною вибіркою Південно-Східної геногеографічної зони України. Активними донорами з рівнем антистафілококових антитіл у межах 6,0 - 8,0 МО/мл є особи з гаплотипами HLA-A3B7+<$Eroman {ALe sup b+ }>, рівнем антитіл 10,0 - 16,0 МО/мл-HLA-A2B27, HLA-A3B27; HLA-A9B22; HLA-A9B27 HLA-DR2. Гаплотипи HLA-A1B8, HLA-A2B14, які є маркерами слабкої імунної відповіді у імунізованих донорів, вірогідно частіше зустрічались у немовлят з генералізованою стафілококовою інфекцією (сепсисом), що доводить генетичну схильність носіїв цих гаплотипів до низької продукції антистафілококових антитіл, рівень яких недостатній для нейтралізації інфекційного агента. Імуногенна характеристика донорів сприяє створенню банку гемопрепаратів і підвищенню ступеня гістосумісності у процесі їх підбору реципієнтам.

Висвітлено загальні питання зародження й історії розвитку стародавнього мореплавства. Подано інформацію про стародавні кораблі. Розглянуто історію появи, структуру, та зміст "Книги користей", а також вислови Ахмеда Ібн Маджіда повчального, етичного та виховного характеру. Охарактеризовано розвиток стародавньої навігації. Приділено увагу важливим напрямкам в дослідженні історії античного мореплавства у сучасній науці.

На основі гіпотези про нестаціонарну цільову функцію як причину неефективності застосування технології магнітної обробки палива в практиці розроблено модель комплексу "система магнітної обробки палива - двигун внутрішнього згоряння", для якої запропоновано процедуру безпошукової ідентифікації, збіжність якої за наявності шумів, які є результатом недостатньої точності вимірів, забезпечується за рахунок процедури ідентифікації із оберненням матриці спостережень, що дозволяє ідентифікувати матриці об'єкта та управління. Обгрунтовано застосування модифікації модального ПІ-регулятора з мінімальними витратами в контурі управління, що забезпечує задану динаміку системи. Зазначено, що особливості синтезу цього регулятора забезпечують задану динаміку не лише об'єкта, але і регулятора. Наведено процедуру на основі модифікованого симплекс методу, яка має значно кращу завадостійкість і швидкість збіжності.

Розглянуто практичне застосування моделювання просторових розподілів електромагнітних полів найбільш поширених джерел. Встановлено засоби і заходи зниження впливу електромагнітних полів на людей і довкілля, розроблення і впровадження яких можливе тільки за рахунок моделювання, що значно пришвидшує впроваджувальні роботи та знижує їх вартість.

Для формування композитних матеріалів використано епоксидний діановий олігомер ЕД-20, твердник поліетиленполіамін ПЕПА і модифікатор. Досліджено залежність вмісту модифікатора на фізико-механічні властивості епоксидних композитів. Доведено, що для формування композитного матеріалу чи захисного покриття з поліпшеними когезійними властивостями оптимальний вміст модифікатора парааміноазобензолу становить q = 1,0 мас.ч. на 100 мас.ч. епоксидного олігомеру ЕД-20. Такі матеріали характеризуються підвищеною механічною міцністю і здатністю чинити опір статичним, динамічним, а також навантаженням ударного характеру, позаяк показники їх властивостей становлять: руйнівні напруження при згинанні - <$E sigma sub x> = 51,8 МПа, модуль пружності при згинанні - Е = 3,9 ГПа, ударна в'язкість - W = 11,9 кДж/м<^>2. Одержані результати експериментальних досліджень фізико-механічних властивостей композитних матеріалів добре узгоджуються з результатами випробувань зразків методом оптичної мікроскопії, що свідчить про їх достовірність.

На основі проведених випробувань теплофізичних властивостей епоксикомпозитів, наповнених модифікатором парааміноазобензолом, з використанням сучасних методів дослідження встановлено допустимі межі температури, при яких можливо використовувати розроблені матеріали. Досліджено термічний коефіцієнт лінійного розширення, теплостійкість (Т) та термостійкість епоксикомпозитів. Встановлено абсолютні значення термічного коефіцієнта лінійного розширення матеріалів, які можливо використовувати у різних температурних діапазонах. Методом диференціально-термічного й термогравіметричного аналізу проведено дослідження термостійкості і структурних особливостей матеріалів при зростанні температури. Встановлено, що для формування композитних матеріалів з підвищеними показниками теплофізичних властивостей, доцільно використовувати модифікатор у кількості q = 1,0 мас.ч. Такий матеріал характеризуються найбільшою енергією активації, стійкістю до структурних перетворень при максимальних температурах та інтенсивною взаємодією функціональних груп наповнювача та епоксидного олігомеру під час структуроутворення на молекулярному рівні серед усіх досліджуваних матеріалів.

Обгрунтовано, що для підвищення експлуатаційних характеристик деталей транспортних засобів, у тому числі і їх антикорозійних властивостей та зносостійкості, доцільно використовувати захисні полімерні композитні покриття. Показано, що для підвищення показників фізико-механічних і теплофізичних властивостей у епоксидний зв'язувач необхідно вводити добавки: модифікатори, пластифікатори, дисперсні та волокнисті наповнювачі. Актуальним є введення у епоксидний зв'язувач дисперсних добавок, причому ефективно використовувати наповнювачі різної дисперсності у комплексі. Проаналізовано вплив двокомпонентного полідисперсного наповнювача на модуль пружності при згинанні та ударну в'язкість розробленого епоксидного композиту. Методом математичного планування експерименту встановлено критичний вміст двокомпонентного полідисперсного наповнювача: залізна окалина (d = 60 - 63 мкм) - 60 - 70 мас.ч., Waltrop (d = 8 - 10 мкм) - 10 - 20 мас.ч. на 100 мас.ч. епоксидного олігомеру ЕД-20. Введення до до епоксидного зв'язувача двокомпонентного полідисперсного наповнювача дозволяє значно підвищити покази модуля пружності при згинанні захисних покриттів до E = 5,5 - 5,8 ГПа і ударної в'язкості до W = 8,5 - 8,7 кДж/м<^>2. Одержані результати дозволяють створити матеріали з поліпшеними у комплексі показниками фізико-механічних властивостей.

Мета роботи - дослідити ефективність дії різноманітних захисних екранів і розробити комплекс "пасивних" організаційно-технічних заходів з нормалізації електромагнітного обстановки у виробничих приміщеннях різного призначення, розглянути використання екранування захисними поверхнями різного складу та конструкцій задля зниження рівнів низькочастотних магнітних полів у виробничих приміщеннях різного призначення. Методика проведених досліджень заснована на фундаментальних принципах теорії комп'ютеризованих вимірювальних систем, теорії планування наукового експерименту, комп'ютерному та імітаційному моделюванні. Експериментальні дані одержано за лабораторних умов Кременчуцького національного університету ім. Михайла Остроградського кафедри систем автоматичного управління та електроприводу з використанням метрологічних сертифікованих вимірювальних приладів. Моделювання розробленої системи здійснювалося в сучасних програмних пакетах: Mathcad, Microsoft Excel, StatGraphics. Виконано експериментальні дослідження й одержано залежності індукції магнітного поля (ІМП) від відстані до асинхронних двигунів (АД). Розраховано залежність коефіцієнта екранування від потужності зазначених двигунів та відстані встановлення екранів сіткової структури, та залежність ІМП після встановлення екрану для різних режимів. Для аналізу одержаних результатів і з метою мінімізації досліджень в роботі було використано методику математичного планування експерименту за схемою ротатабельного центрального композиційного планування (РЦКП). У результаті розрахунків одержано математичну модель залежності ІМП АД. Наведена залежність надає змогу підібрати екран з відповідним поглинаючим ефектом залежно від виробничих умов технологічного процесу. Запропоновано алгоритм застосування "пасивних" організаційно-технічних заходів з мінімізації рівнів електромагнітних полів промислової частоти асинхронних машин у робочому простору виробничих приміщень. Перевагою запропонованого комплексу "пасивних" організаційно-технічних заходів з нормалізації електромагнітного обстановки у виробничих приміщеннях різного призначення є концептуальний науково-інженерний підхід щодо визначення пріоритетності виконання робіт з охорони праці, прогнозування розподілу та мінімізація рівнів електромагнітних полів у робочої зоні з використанням технічних засобів.