Вперше спеціально комплексно досліджено інформаційний потенціал тематичного масиву документів та матеріалів серії збірників документів "Русский Архив. Великая Отечественная". Розкрито взаємопов'язаний процес становлення історіографії та джерельної бази у вивченні військово-політичних аспектів історії Другої світової війни. Досліджено взаємозв'язок між рівнем джерельної бази військової тематики, станом суспільно-політичної атмосфери та іншими факторами, які впливали на характер висвітлення подій. Класифіковано комплекс опублікованих у серії збірників матеріалів, що відображають реальні дії військово-політичного керівництва СРСР під час війни. Виявлено коло найбільш проблемних питань, що знайшли відображення у серії збірників "Русский Архив. Великая Отечественная". Розроблено основні напрями дослідження історії війни, їх забезпечення оприлюдненими у серії збірників документами та матеріалами, які допомагають у вивченні дискусійних проблем. Доведено репрезентативність матеріалів, уміщених у серії збірників "Русский Архив. Великая Отечественная", їх новизну для висвітлення подій Другої світової війни в Україні.

Мета роботи - оцінити стан систем окисного гомеостазу та виявити зміни в енергетичному обміні в осіб, опромінених унаслідок Чорнобильської катастрофи, з демієлінізувальною та судинною патологією головного мозку у віддалений період. Проаналізовано біохімічні параметри окисного гомеостазу та енергетичного обміну в 112 хворих (середній вік 50 років) з демієлінізувальною та судинною патологією головного мозку. З них 56 пацієнтів були опромінені у дозі (<$E0,53~symbol С~0,10>) Гр під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Диференціацію захворювань та формування груп досліджень проводили на підставі результатів загальноклінічних, інструментальних та лабораторних досліджень з урахуванням наявності в анамнезі контакту з іонізувальним випроміненням. Хронічні захворювання головного мозку демієлінізувального та судинного генезу без впливу іонізувального випромінення в анамнезі відрізняються за активацією процесів ліпопероксидації, білковою деградацією та каталазною активністю. Наявність впливу іонізувального випромінення в анамнезі демієлінізувальної патології супроводжувалася збільшенням рівня карбонільних ліпідів та церулоплазміну. В опромінених хворих із судинною патологією пригнічувалася активність каталази на тлі підвищення рівня пірувату. Висновки: наявність дозового навантаження в патогенезі демієлінізувальних та судинних захворювань головного мозку, які супроводжуються порушеннями каталазної активності та енергозалежних процесів, можна розглядати як один із патогенетичних чинників посилення гомеостатичних порушень, що створює патобіохімічне підгрунтя для погіршення перебігу цих захворювань.

Вперше на підставі комплексного порівняльного аналізу суїцидологічних, клініко-психопатологічних, соціально-демографічних і патопсихологічних факторів виявлено принципові відмінності даних проявів аутоагресивної поведінки (АП) у суїцидентів з первинними та повторними аутоагресивними діями (АД). Вперше у вітчизняній психіатрії досліджено взаємовплив суїцидологічних характеристик і психічних розладів непсихотичного походження, а також соціально-психологічних показників у суїцидентів з первинними та повторними аутоагресивними діями (АД). Вперше показано якісні та кількісні відмінності у групах пацієнтів за особливостями девіантних внутрішньосімейних взаємин, особистісного радикала пацієнтів, окремих проявів екзистенціальної кризи (ЕК), проаналізовано їх предикативний вплив на процес рецидування АП і становлення суїцидальних нахилів. Вперше методом порівняльного статистичного аналізу визначено предикативні фактори рецидивування АП, розроблено алгоритми диференціальної діагностики рівня СР і комплексної терапії для суїцидентів з первинними та повторними АД. Розроблено схему диференційної діагностики рецидивних форм АП та оцінювання ступеня вираженості суїцидального ризику з метою надання ефективної комплексної патогенетично обгрунтованої терапії та профілактики АП.

Представлены данные о распространенности, этиологии, патогенезе, клинике и лечении сахарного диабета у детей и подростков. Описаны неотложные состояния, возникающие при этом заболевании и рекомендации по выведению из них. Рассмотрены вопросы, касающиеся поражения органов и систем при сахарном диабете в детском возрасте, сочетания сахарного диабета с тиреопатиями. Изложены вопросы самоконтроля за течением заболевания, прогнозирования тяжести течения и формирования осложнений, социальной адаптации и профориентации больных.

Викладено загальнотеоретичні положення науки криміналістики та її розділів, криміналістичні засоби, прийоми і методи роботи із слідами злочинів і злочинців. Подано інформацію про обставини вчинення злочинних діянь, тактичні та методичні засади розслідування окремих видів злочинів. Значну увагу приділено криміналістичним поняттям й категоріям, тактиці слідчих (розшукових) дій, а також технологічному підходу до організації розслідування злочинів.

Обстеження 400 дітей і підлітків з ожирінням показало значну поширеність мікроциркуляторних розладів (74,1 %) та артеріальної гіпертензії (36,4 %) з помітною перевагою у хлопців (45,7 % проти 20,8 % у дівчат). Доведено, що формування цієї патології під час ожиріння у дітей тісно пов'язане з інсулінорезистентністю (ІР) та гіперінсулінемією, за наявності яких у 70,0 - 72,7 % хворих виявляються функціональні розлади мікроциркуляції на тлі симпатикотонічної спрямованості вегетативної регуляції, що відображує ураження різних ланок серцево-судинної системи та визначає ризик раннього формування відповідної патології в подальшому.

Представлен аналитический обзор состояния проблемы ранней диагностики диабетической микроангиопатии у детей в последние 30 лет. При манифестации сахарного диабета в детском возрасте в условиях декомпенсации обменных нарушений у большинства больных формируются микроваскулярные нарушения, что приводит в дальнейшем к поражению практически всех органов и систем. Ранняя неинвазивная диагностика диабетической микроангиопатии с помощью капилляроскопии, термографии, лазерной доплерфлюорометрии направлена на их выявление на доклинической стадии и профилактику развития сосудистых осложнений.

Цель работы - определение эффективности диагностики когнитивных нарушений и разработка подходов к их коррекции с использованием полипептидного препарата "Семакс" (гептапептид) у детей, больных сахарным диабетом (СД) 1 типа, с диабетической энцефалопатией (ДЭП). С применением соматоневрологического, психопатологического, нейрофизиологического (электроэнцефалография, допплерография сосудов головного мозга, реоэнцефалография, магнитно-резонансная томография), нейропсихологического методов исследования проведено комплексное обследование 250 детей в возрасте 6 - 18 лет, больных СД 1 типа, которые были разделены на три группы: первая с длительностью заболевания СД до 1 года, вторая - от 1 года до 5 лет и третья - свыше 5 лет. Проведен сравнительный ретроспективный анализ результатов обследования 84 детей, получающих современные препараты инсулина, а также исследование клинической эффективности полипептидного препарата (гептапептида) для коррекции когнитивных нарушений у детей с СД 1 типа. СД 1 типа у детей характеризуется развитием на определенных этапах заболевания ДЭП с присущим ей снижением нейрокогнитивных функций, степень выраженности которых зависит от длительности заболевания и сроков его манифестации. Использование новых технологий в лечении СД, удовлетворительная компенсация углеводного обмена снижает частоту тяжелых неврологических осложнений, но полностью не предотвращает формирование сосудистых нарушений и диабетической нейропатии. Использование полипептидного препарата (гептапептида) позволяет добиться регресса когнитивных нарушений при минимальной фармакологической нагрузке. Выводы: дети с СД 1 типа нуждаются в постоянном мониторинге состояния нервной системы и когнитивного функционирования, ранней диагностике субклинических и легких клинических форм ДЭП, проведении курсов адекватной современной фармакологической коррекции.

Досліджено особливості експресії генів-регуляторів апоптозу і теломеразного комплексу та зміни запрограмованої клітинної загибелі та довжини теломер у лімфоцитах периферичної крові учасників ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС. Обстежено 50 осіб (29 учасників ЛНА на ЧАЕС 1986 - 1987 рр. з цереброваскулярною патологією (ЦВП) і когнітивними розладами, опромінених в інтервалі доз від 13,2 мЗв до 2800 мЗв, 8 неопромінених хворих з ЦВП і когнітивними розладами; контрольна група - 13 практично здорових осіб). Клінічну характеристику проведено за допомогою нейрофізіологічних методів, нейрометричних і психометричних шкал FSS, EDSS, MMSE, GHQ-28, BPRS, IDA, SDS. Імунологічне обстеження включало субпопуляційний аналіз, визначення відносної довжини теломер (RTL) проведено за допомогою flow-FISH, апоптозу - за допомогою Annexin V-тесту, генної експресії - за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі за допомогою роботизованої системи 7900HT. Встановлено наявність порушень CD8+ клітин через 22 - 24 роки після опромінення у всьому діапазоні доз: від 40 до 2800 мЗв. Збільшення СD95+ фракції не супроводжується вірогідними змінами на раніх і пізніх стадіях апоптозу. Встановлено зниження експресії генів, які регулюють p53-опосередкований апоптоз: TP53, TP53I3 і FASLG; гіперекспресія генів BAX і CCND1; зниження експресії генів-регуляторів довжини теломер TERF1 і TERF2. Після опромінення в дозах, менших 250 мЗв, показано зменшення числа природніх кілерів, що може свідчити про дефект імунного нагляду. Найбільше зниження експресії TP53 супроводжується підвищенням в цьому діапазоні експресії TP53I3 і CCND1.

Визначено особливості і характер змін експресії генів регуляторів апоптозу і клітинного циклу у лімфоцитах периферичної крові учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС, з цереброваскулярною патологією залежно від ступеня когнітивних порушень. Проведено дослідження відносного рівня експресії генів TP53, TP53I3, FASLG, BAX, CCND1 за допомогою полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі з використанням TagMan технологій. Обстежено 120 осіб з цереброваскулярною патологією і різним ступенем вираженості когнітивних порушень, в тому числі в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986 - 1987 рр. Встановлено загальні особливості для груп осіб з когнітивними розладами різного ступеня тяжкості: зростання рівня експресії проапоптотичних генів TP53 і TP53I3 у лімфоцитах периферичної крові осіб з легким когнітивним дефіцитом. Залежностей експресії генів TP53 і TP53I3 від дози не встановлено. Зафіксовано зниження середніх показників RQ гена BAX в групах УЛНА на ЧАЕС 1986 - 1987 рр. з легким когнітивним дефіцитом і у хворих з судинною деменцією. Встановлено негативну кореляційну залежність між рівнем експресії гена BAX і дозою опромінення в групі УЛНА на ЧАЕС 1986 - 1987 рр. з легким когнітивним дефіцитом; дозозалежна гіперекспресія гена циклін D1-CCND1 в лімфоцитах периферичної крові осіб з когнітивними розладами. Найвищий показник RQ гена CCND1 встановлено у групі хворих на деменцію у віддаленому періоді після опромінення.

Наведено дані активності антиоксидантних ферментів і стану енергетичного обміну у опромінених внаслідок Чорнобильської катастрофи осіб з демієлінізуючою і судинною патологією центральної нервової системи. Виявлено метаболічні порушення залежно від нозологічної форми у опромінених пацієнтів були більш виражені за рахунок посилення ознак запальної реакції, енергодефіциту, а у хворих з судинною патологією - зниження активності каталази крові, що, ймовірно, є фактором віддалених метаболічних ефектів, які можуть сприяти обтяженню перебігу захворювання.

Для вивчення особливостей перебігу окислювального стресу (ОС) і розвитку ендотоксикозу у хворих з судинною патологією головного мозку, які зазнали впливу чинників аварії на ЧАЕС проаналізовано результати 15-річного (1992 - 2006 рр.) спостереження за 108 особами з судинною патологією центральної нервової системи (ЦНС) (дисциркуляторна енцефалопатія і хронічна недостатність мозкового кровообігу) та протягом 2010 - 2011 рр. обстежено 23 учасники ліквідації наслідків аварії з судинними захворюваннями мозку. Виявлені особливості перебігу ОС і розвитку ендотоксикозу у осіб з судинною патологією головного мозку, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, обумовлюють необхідність урахування стану систем, які забезпечують підтримку прооксидантно-антиоксидантної рівноваги, під час розробки заходів щодо запобігання розвитку і прогресування захворювань ЦНС у цієї категорії хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415 + Р11(4УКР)442

Рубрики:

Хвороби ендокринної системи і обміну речовин у дітей

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Мета роботи - визначити вплив рівня фізичної активності (ФА) на функціональний стан серцево-судинної системи (ССС) дітей, хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 типу. У 172 дітей та підлітків 7-18 років, хворих на ЦД 1 типу, досліджено функціональний стан ССС із обчисленням розрахункових індексів та оцінкою стану мікроциркуляції, який вивчено за допомогою капіляроскопії з обчисленням загального капіляроскопічного індексу. Протягом 7 днів оцінено рівень ФА, зокрема активність у школі, після школи і по вихідних, за допомогою адаптованого модифікованого опитувальника. Статистичний аналіз одержаних даних проведено з використанням пакета прикладних програм SPSS 17.0. У дітей із ЦД 1 типу виявлено незначну поширеність підвищеного артеріального тиску (3,9 %), передусім за рахунок дівчат, на відміну від хлопців, у яких випадків артеріальної гіпертензії не виявлено. Суттєвих відмінностей показників ССС залежно від стану компенсації ЦД не виявлено, за винятком вегетативного індексу Кердо (ВІК), аналіз якого показав вірогідну тенденцію до симпатикотонії у хворих із глікемічним контролем високого ризику, особливо в початковий період хвороби. Виявлено помірне підвищення ВІК на тлі зростання рухової активності в цілому по групі (від (<$E 12,4~symbol С~1,8>) до (<$E 17,9~symbol С~1,7>) ум. од.; p = 0,05), більшою мірою в дівчат (від (<$E 14,1~symbol С~1,1>) до (<$E 22,1~symbol С~1,3>) ум. од.; p = 0,043), ніж у хлопців (від (<$E 9,9~symbol С~1,3>) до (<$E 15,2~symbol С~1,5>) ум. од.; p = 0,05). Вірогідне збільшення симпатикотонії на тлі підвищення рухової активності виявлено в групах хворих із субоптимальним глікемічним контролем та глікемічним контролем високого ризику, тоді як у групі пацієнтів з оптимальним глікемічним контролем вегетативний статус дітей із ЦД 1 типу на тлі підвищення ФА суттєво не змінювався. Вірогідних відмінностей стану мікроциркуляції залежно від рівня ФА при оптимальному та субоптимальному глікемічному контролі в дітей із ЦД 1 типу не виявлено на відміну від групи хворих із глікемічним контролем високого ризику, в яких низький рівень рухової активності супроводжувався виразнішими мікроциркуляторними порушеннями, а при збільшенні ФА спостерігалось поліпшення стану мікроциркуляції. Висновки: у дітей, хворих на ЦД 1 типу, виявляються функціональні зміни ССС у вигляді тенденції до артеріальної гіпотонії, зменшення витривалості ССС та ослаблення її функціональних можливостей, схильності до симпатикотонії, особливо в дівчат. За умов незадовільного глікемічного контролю ЦД у дітей високий рівень ФА сприяє персистенції симпатикотонії та розвитку артеріальної гіпертензії, а низька ФА супроводжується погіршенням мікроциркуляції.

Останнім часом поширеність цукрового діабету (ЦД) набула характеру епідемії, що охопила багато держав світу, зокрема й Україну. За даними клінічних спостережень, ЦД 1 типу в дітей та підлітків перебігає значно тяжче, ніж у дорослих, а пік захворюваності на цю хворобу припадає на ранній пубертатний період. Середня тривалість життя хворих на ЦД дітей становить менше половини від середньої тривалості життя здорової людини за значних матеріальних витрат і докладених зусиль лікарів та самого хворого, що характеризує ЦД як важливу медико-соціальну проблему. Отже, висока поширеність, хронічні ускладнення, необхідність дотримання щоденних медичних процедур, передчасна смерть у молодому віці - усе це змушує розглядати ЦД 1 типу в дітей і підлітків як актуальну проблему суспільства. Розвиток цього тяжкого ендокринологічного захворювання залежить не лише від рівня медичної підтримки хворих, а й від їх навчання принципам управління власним захворюванням, що забезпечує ефективність лікування. Низька мотивація пацієнтів до лікування та боротьби із хворобою, відмова нести відповідальність за стан свого здоров'я та самопочуття може суттєво вплинути на результат лікування. За даними сучасних досліджень виявлено взаємозв'язок між показником глікозильованого гемоглобіну та наявністю у хворого знань щодо ЦД: чим вищий рівень знань, тим кращий показник компенсації вуглеводного обміну. Тому поліпшення психодіагностичного інструментарію, що надасть змогу вивчати наявність у хворого підлітка із ЦД уявлень щодо самовідповідальності за власне здоров'я та виявляти наявність знань про способи контролю хвороби, - важливе завдання медичної психології. Методичні рекомендації створені за результатами проведеної авторами інноваційної науково-дослідницької роботи "Розробити технологію підтримки довгострокової мотивації до самоконтролю цукрового д іабету 1 типу у дітей та підлітків", номер держреєстрації 011511001021, термін виконання - 01.01.2015 р. - 31.12.2017 р. У цих дослідженнях наведено комплекс психологічних опитувальників, призначений для скринінгового визначення прихильності підлітка із ЦД 1 типу до виконання певних дій, спрямованих на формування самоконтролю цього захворювання, та наявності усвідомлення відповідальності за власне здоров'я. Застосування запропонованого інструментарію надасть змогу визначати напрями корекційних заходів під час медико-психологічного супроводу цього контингенту хворих і своєчасно корегувати програми шкіл самоконтролю, що спрямовані на підтримку довгострокової мотивації до самоконтролю ЦД 1 типу в підлітків. Методичні рекомендації призначені для дитячих ендокринологів, психологів, спеціалістів, які працюють з дітьми із ЦД 1 типу. Рекомендуються до впровадження в роботу спеціалізованих ендокринологічних стаціонарів, навчальних діабетологічних центрів, шкіл самоконтролю ЦД. Раніше методичні рекомендації вказаного змісту в Україні не видавалися.

Досліджено особливості розгортання партизанського руху, показані конкретні форми та методи боротьби як на окупованій території, так і безпосередньо у фронтовому тилу ворога в роки війни за матеріалами збірників "Русский Архив. Великая Отечественная".

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.160.23-5 + Р11(4УКР)442.8

Рубрики:

Цукровий діабет у дітей

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Мета роботи - визначити сироваткові рівні судинного ендотеліального фактора росту (VEGF) у дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 типу, залежно від метаболічної компенсації та рівня фізичної активності (ФА). У 46 дітей та підлітків 7 - 18 років, хворих на ЦД 1 типу, досліджено показники вуглеводного обміну, ліпідного спектра крові, вмісту VEGF у сироватці, мікроальбумінурії в ранковій порції сечі. Стан мікроциркуляції вивчено за допомогою капіляроскопії з обчисленням загального капіляроскопічного індексу (ЗКІ). Оцінено рівень ФА протягом 7 днів, зокрема активність у школі, після школи й під час вихідних, за допомогою адаптованого модифікованого опитувальника. У дітей із ЦД 1 типу виявлено зниження рівня VEGF порівняно з їх здоровими однолітками ((<$E92,9~symbol С~10,2>) і (<$E137,12~symbol С~12,5>) пг/мл відповідно; p << 0,05), яке більшою мірою виявлялося в дівчат, ніж у хлопців. Погіршення мікроциркуляції супроводжувалося зростанням рівня VEGF від (<$E71,3~symbol С~15,9>) до (<$E101,5~symbol С~19,8>) пг/мл, але в межах, нижчих за контрольні показники. В усіх групах хворих з високою ФА рівень VEGF наближувався до контрольних показників, не досягаючи їх повною мірою, але найбільшим вміст VEGF виявився в групі хворих з низькою ФА на тлі оптимального глікемічного контролю ((<$E297,3~symbol С~89,3>) пг/мл), що супроводжувалося найвищою серед усіх груп добовою дозою екзогенного інсуліну ((<$E1,23~symbol С~0,06>) ОД/кг/добу). Встановлено позитивні кореляційні зв'язки вмісту VEGF з рівнями атерогенних фракцій ліпопротеїдів, але не з показниками глікемії (натще, иостпрандіальїюї, добових її коливань). Висновки: продукція VEGF у дітей, хворих на ЦД 1 типу, знижена, тісно пов'язана з метаболічною декомпенсацією хвороби, причому більшою мірою з дисліпідемією, ніж із дисглікемією, та може частково відновлюватися на тлі посилення фізичної активності.

Удосконалення діагностики та методів лікування ендокринопатій у пацієнтів дитячого та підліткового віку посідає особливе місце в загальній ендокринології, адже початкові стадії більшості ендокринних хвороб припадають на період дитинства і статевого дозрівання, коли особливо важлива проблема своєчасного розпізнавання й оптимальної терапії цих хвороб з метою запобігання ускладненому перебігу в дорослому віці. Особливого значення набуває необхідність виокремлення значущих факторів у формуванні ускладненого перебігу ожиріння в дитячому й підлітковому віці та розробки профілактичних заходів щодо запобігання розвитку метаболічного синдрому. Порушення, об'єднані цим поняттям, довгий час не виявляються клінічно, хоча й починають формуватися вже в дитячому та підлітковому віці на тлі ожиріння, перш за все за рахунок інсулінорезистентності як патофізіологічної основи метаболічного синдрому. Своєчасне виявлення груп ризику і рання діагностика виявів метаболічного синдрому серед дітей та підлітків з ожирінням надасть змогу ефективно розв'язувати проблему профілактики ускладненого перебігу ожиріння та запобігання його негативним наслідкам у подальшому житті хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет у дітей

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України