Вивчено перебіг вагітності, пологів та стан внутрішньоутробного плода і плаценти, а також деякі показники гомеостазу у 112 жінок із родин ліквідаторів з урахуванням особистої участі членів родини (чоловік, дружина чи подружжя) в ліквідації. Отримані дані свідчать про високу частоту ускладнень вагітності та пологів, а також дисфункціональні порушення в тиреоїдній та імунній системах, фетоплацентарному комплексі (ФПК), які проявляються уже з ранніх термінів гестації, і найвиразніші у жінок-учасниць ліквідації наслідків аварії, особливо із родин, де ліквідаторами було подружжя. Встановлено зв'язок між рівнями інкорпорованих радіонуклідів та трофобластичного beta-глікопротеїду і плацентарного лактогену. Розроблено комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямований на очищення материнського організму та оптимізацію функції ФПК, який сприяв зниженню кількості ускладнень під час вагітності та пологів, поліпшенню стану новонароджених.

Шляхом клініко-статистичного аналізу на підставі дослідження частоти розвитку передчасних пологів, оцінювання стану новонароджених проведено порівняльну оцінку ефективності двох методик лікування загрози переривання вагітності - традиційної та рекомендованої (з застосуванням донатора оксиду азоту та енергопротектора).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.2

Рубрики:

Патологічне акушерство

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Мета роботи - порівняти особливості перебігу вагітності, пологів та стану новонароджених при двійнях природного походження та після використання ДРТ з урахуванням типу хоріальності та амніотичності. Під спостереженням була 51 вагітна з двійнею: 55,0 % (n = 28) двієнь мали природне походження та 45,0 % (n = 23) - настали після застосування ДРТ. 64,0 % спонтанних двієнь були монохоріальними (у тому числі монохоріальні диамніотичні - 53,0 %, монохоріальні моноамніотичні - 11,0 %) та 36,0 % - дихоріальними (всі - диамніотичні). Усі двійні після ДРТ були дихоріальними диамніотичними. Усі вагітні з двійнями, як природного походження, так і після ДРТ, становлять групу високого ризику щодо розвитку ряду материнських та перинатальних ускладнень: загрози переривання вагітності та передчасних пологів, істміко-цервікальної недостатності, плацентарної дисфункції та дистресу плода, передчасного відходження навколоплодових вод та високої перинатальної смертності. Ускладнення вагітності при цьому мають чіткі відмінності, які залежать від походження двієнь: для жінок із двійнями після ДРТ була характерна більш висока частота загрози переривання (понад 90,0 %), передчасних пологів (70,0 %) та прееклампсії (26,0 %), що було відповідно в 1,7; та майже у 2 і 7 разів більше, ніж у жінок із природними двійнями (<$E p~<<~0,05>). На цьому тлі стан новонароджених при природних двійнях був кращим, ніж при двійнях після ДРТ (у 1,5 разу), що пов'язано з народженням у жінок зі спонтанними двійнями більшої кількості доношених немовлят. Особливістю ускладненого перебігу вагітності при природних двійнях була наявність чіткого зв'язку з хоріальністю: найбільш тяжкі перинатальні ускладнення, такі як антенатальна загибель плода, були характерними для монохоріальних диамніотичних двієнь і становили понад 20,0 % випадків, що майже в 5 разів більше, ніж у жінок із двійнями після ДРТ (<$E p~<<~0,05>). Частота фетофетального трансфузійного синдрому при цьому дорівнювала 14,0 %. Висновки: профілактикою перинатальних ускладнень при двійнях є вчасна ультразвукова діагностика і динамічне спостереження, профілактика плацентарної дисфункція з ранніх термінів вагітності, максимальне пролонгування вагітності до терміну пологів.

Мета дослідження - вивчення особливостей порушення мікробіоценозу у вагітних з аденоміозом, розроблення нових і систематизація й удосконалення існуючих методів діагностики, лікування та профілактики ускладнень і репродуктивних втрат. Обстежено та розподілено на три групи 90 жінок із терміном вагітності 32,1 +- 2 тиж: група контролю 30 здорових вагітних (середній вік 29,3 +- 2,1 року); група порівняння - 30 вагітних (середній вік 31,8 +- 2,2 року) з аденоміозом, яким у випадку виникнення суб'єктивних скарг проводили дослідження біоти піхви та лікування, а у випадку виникнення загрози передчасних пологів призначали класичну зберігальну терапію згідно з протоколом МОЗ; основна група - 30 вагітних з аденоміозом, яким рутинно проводили дослідження біоти піхви, призначали санацію статевих шляхів і пробіотик, також жінки отримували зберігальну терапію та дієтотерапією (середній вік 31,2 +- 2,1 року). Лікування призначали після виявлення титру та чутливості збудника шляхом бактеріоскопії виділень на склі та бактеріального посіву вагінальних виділень. У випадку виявлення патологічної флори проводили більш розширене обстеження. Частота загрози переривання вагітності у групі контролю становила 6,7 %, у групі порівняння та основній групі показник становив 26,7 і 23,4 % відповідно; бактеріальний вагіноз у поєднанні з кандидозним вагінітом спостерігався (по групах) у 6,7, 23,4 і 26,7 % відповідно (найчастіше до складу асоціацій входили стафілокок епідермальний і кишкова паличка, стафілокок епідермальний і гриби роду Кандіда). Виявлені порушення біоти піхви лише у половині випадків супроводжувалися суб'єктивними скаргами жінки, проте потребували лікування, зважаючи на збудників та їх титри. Після лікування призначали додаткове обстеження для перевірки ефективності лікування. Порушення ФПК спостерігалось у групі контролю у 3,3 %, у групі порівняння у 33,3 % і в основній групі у 10 %, ЗРП у 3,3, 20,0, 10,0 % відповідно, передчасні пологи у 6,7, 33,3, 6,7 % відповідно, ПРПО у 6,7, 33,3, 13,3 % відповідно, ВУІ у плода у групі контролю не спостерігалося, у двох інших групах у 10 і 3,3 % відповідно. Зроблено висновки, що рутинне обстеження біоти і лікування у комплексі з дієтотерапією є необхідними, оскільки нерідко захворювання перебігає безсимптомно, призводячи до тяжких наслідків. Застосування запропонованого комплексу у жінок з аденоміозом суттєво знижує ризики виникнення порушення функції ФПК та, як наслідок, ЗРП, зменшує вірогідність передчасних пологів, ПРПО, мінімізує травми пологових шляхів під час пологів та значно знижує ризик ВУІ у плода, скорочує час перебування жінки у стаціонарі.

Мета роботи - порівняти особливості перебігу вагітності та пологів при двійнях природного походження та після використання допоміжних репродуктивних технологій з урахуванням типу хоріальності та амніотичності. Під спостереженням були 73 вагітні з двійнями: 56,2 % (n = 41) двієнь мали природне походження, 43,8 % (n = 32) настали після застосування допоміжних репродуктивних технологій. 61,0 % спонтанних двієнь були монохоріальними (у тому числі: монохоріальні диамніотичні - 53,7 %, монохоріальні моноамніотичні - 7,3 %) та 39,0 % - дихоріальними (усі - диамніотичні). Усі двійні від допоміжних репродуктивних технологій були дихоріальними диамніотичними. Усі вагітні з двійнями, як природного походження, так і після допоміжних репродуктивних технологій, становлять групу високого ризику щодо розвитку ряду материнських та перинатальних ускладнень, частина з яких має неспецифічний характер і не залежить від типу хоріальності, а інша - специфічні ускладнення, взагалі характерні або більш характерні для двієнь монохоріального типу і пов'язані зі змінами щодо розподілу судинних русел плодів в єдиній плаценті: синдром затримки розвитку плода (36,4 %), багатоводдя та антенатальна загибель плода (13,6 %), плацентарна дисфункція та дистрес плода (50,0 %), передчасне переривання вагітності (63,7 %). Тому серед двієнь різних типів монохоріальні двійні становлять групу найвищого ризику щодо розвитку цих ускладнень вагітності. Найсприятливіший перебіг вагітності з найменшою кількістю ускладнень, у тому числі загрози переривання (37,5 %), відмічається в жінок із природними дихоріальними двійнями, всі пологи у них відбулися після 34 тижнів вагітності. Жінки з двійнями, які завагітніли завдяки екстракорпоральному заплідненню, також становлять групу високого ризику щодо передчасного переривання вагітності (84,4 %) і прееклампсії (21,9 %). Висновки: проблема потребує подальшого поглибленого розвитку для розробки рекомендацій щодо вчасної діагностики та методів лікування ускладнень у вагітних із двійнями для профілактики перинатальних втрат і внесення поправок в існуючі регламенти їх ведення.