Удосконалено рівень діагностики та індивідуалізації лікування хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) в поєднанні з ожирінням на підставі розробки концепції патогенетичної ролі гормонів жирової тканини з визначенням предикторів несприятливого перебігу захворювання з урахуванням факторів імунного запалення, глюкометаболічних порушень, маркерів ендотеліальної дисфункції, серцево-судинного ремоделювання. Доведено значення адипокінів: резистину, вісфатіну, фактор некозу пухлини-α (ФНП-α) та гормону греліну в механізмах розвитку ожиріння та вперше встановлено наявність і послідовність гормональної дисфункції жирової тканини у вигляді недостатності секреції і змісту греліну в крові хворих і гіперактивації прозапальних механізмів впливу жирової тканини за рахунок збільшення вісфатину, резистину та ФНП-α. Обгрунтовано диференційований підхід для призначення різних варіантів комбінованої антигіпертензивної терапії у хворих з ГХ в залежності від стану функції жирової тканини і характеру ремоделювання серцево-судинної системи. Наведено дані про залежність між медикаментозним зменшенням гіпертрофії лівого шлуночку і функціональним станом серця та судинної системи та рівнем адипокінів в крові.