Мета роботи - вивчення світового досвіду оцінки ефективності розвитку регіональних соціально-економічних систем, виокремлення значення системного підходу та різноманітності факторів соціально-економічного розвитку на пошук шляхів ефективного управління територіальним розвитком, встановлення доцільності застосування кращих іноземних прикладів для України. Проаналізовано переваги світових практик оцінки розвитку соціально-економічних процесів, їх вплив на побудову системи управління прогресивним регіональним розвитком. Оцінено можливості використання вивченого досвіду для формування нових підходів в управлінні регіональним соціально-економічним розвитком, вибору пріоритетів і напрямів реалізації ефективної державної регіональної політики в Україні. Зроблено висновок, що необхідною й актуальною складовою аналізу соціально-економічного розвитку регіонів є запровадження постійного поточного моніторингу основних показників соціально-економічного розвитку. Дослідження вказаних вище напрямків є предметом подальших наукових досліджень щодо вдосконалення державного управління соціально-економічними процесами на рівні регіонів.

У 42 больных хроническим легочным сердцем с отечным синдромом, принимавших антагонист рецепторов ангиотензина II - лозартан (группа сравнения) и комбинацию индапамида с лозартаном (основная группа), изучены показатели гемодинамики, вентиляционной и геморенальной функции, ренин-ангиотезин-альдостероновой системы, а также содержание циклических нуклеотидов и эндотелина-1. Применение комбинации индапамида и лозартана сопровождалось улучшением показателей гемодинамики, геморенальной функции, функции внешнего дыхания и снижением клинико-функциональных проявлений недостаточности кровообращения.

Проаналізовано фармацевтичні ринки країн ЄС і СНД, їх проблеми і перспективи розвитку. Досліджено динаміку розвитку європейського фармацевтичного ринку та його регіональну сегментацію. Проаналізовано основні показники фармацевтичних ринків ключових країн ЄС EU-5. Досліджено особливості фармацевтичних ринків країн Центральної й Східної Європи - членів ЄС. Розглянуто основні фактори, що впливатимуть на рівень державних видатків на лікарські засоби в країнах ЄС. Проаналізовано середньодушове споживання лікарських засобів на душу населення в різних країнах світу. Проаналізовано особливості державної політики регулювання ринку генериків країн ЄС. Досліджено особливості фармацевтичних ринків країн пострадянського простору: cтруктуру, обсяги, ключові параметри роздрібних ринків. Розглянуто особливості фармацевтичних ринків країн СНД: Росії, Казахстану, Білорусі. Сформовано порівняльну характеристику фармринків країн СНД, визначено їх ключові проблеми та основні точки зростання. Визначено відмінності фармацевтичних ринків країн СНД від західних ринків.

Мета роботи - вивчення теоретичних основ і розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення інструментів лісової політики України. Розглянуто теоретичні аспекти формування лісової політики України, спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності лісопромислового комплексу. Формування лісової політики повинно здійснюватися з урахуванням таких принципів: відкритості; врахування інтересів усіх зацікавлених сторін; узгодженості лісової політики з політикою інших галузей економіки; застосування наукового підходу для вибору пріоритетних напрямів розвитку ЛПК. Ефективність функціонування лісової політики багато в чому залежить від правильного підбору та послідовності впровадження відповідних інструментів. Лісова політику можна вважати дієвою за умови досягнення поставлених цілей і завдань, вона успішно реалізується на практиці шляхом застосування дієвих її інструментів. Для оцінки дієвості лісової політики та її інструментів пропонується проводити три види аналізу: попередній, поточний і ретроспективний. Здійснено класифікацію інструментів лісової політики шляхом виокремлення таких груп: правові, адміністративні, ринкові, фіскальні, фінансові, санкційні й інформаційні.

Наведено результати дослідження, метою якого було визначення шляхів збереження економічних відносин з країнами Митного союзу (МС) під час укладення угоди про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС). Розглянуто потенційні вигоди для України від її приєднання до світової організації торгівлі (СОТ). Визначено, що при вступі до СОТ між "старими" і "новими" членами існує асиметрія у зобов'язаннях щодо відкриття ринків. Виділено основні напрями, за якими виявилася асиметрія угоди між Україною і СОТ. Доведено, що після вступу до СОТ для української продукції в цілому відбулось суттєве зниження тарифних ставок і лібералізація доступу на світові ринки, поряд з цим внутрішній ринок України став більш відкритим для імпортної продукції. Проведено компаративний аналіз тарифного захисту України, РФ та ЄС. Проаналізовано зміни у структурі експорту та імпорту товарів з України. Доведено, що основний приріст імпортних надходжень після вступу країни до СОТ зафіксований з країн МС. На підставі проведеного дослідження зроблено висновки та рекомендації щодо покращення ситуації, яка склалася стосовно структури українського експорту, зовнішньої торгівлі, митної сфери.

Розглянуто проблему наслідків для України від її членства в СОТ у виробництві і зовнішній торгівлі зерновими культурами з країнами ЄС і Митного союзу (МС) ЄВРАЗЕС. Визначено, що Україна знаходиться серед безумовних світових лідерів з виробництва і експорту зерна та соняшникової олії з вітчизняної сировини. Проаналізовано товарну структуру експорту та імпорту агропромислової продукції. Досліджено ситуацію та зміни на ринку зернових культур і продуктів їх переробки після вступу України до СОТ. Визначено негативні фактори розвитку релевантного ринку зернових культур і продуктів його переробки від цього. Визначено, що зовнішня торгівля України з третіми країнами, які не є членами ЄС і МС, після вступу до СОТ значно розширилась і має більш перспективні напрямки подальшого розширення ринків збуту, ніж із країнами ЄС та МС. Доведено, що найбільшим імпортером вітчизняних готових зернових продуктів є Росія. Визначено, що внутрішній ринок України є досить відкритим для імпортної продукції зернових культур і продуктів їх переробки. Досліджено ситуацію та зміни на ринку насіння соняшнику та олії соняшникової після вступу України до СОТ. Виявлено, що виробництво в Україні олії соняшникової є експортоорієнтованим видом діяльності. Аналіз експортно-імпортних операцій України з країнами ЄС та МС дозволив зробити висновок про закритість цих ринків збуту для вітчизняних виробників. Визначено, що внутрішній ринок України з точки зору забезпеченості власною сировинною базою (насіння соняшнику) для виробництва олії соняшникової є досить захищеним. Доведено, що для ефективного розвитку внутрішніх ринків даних товарів Україні необхідно розвивати інші інтеграційні напрями зовнішньої торгівлі.

Розглянуто проблему наслідків для України від її членства в Світовій організації торгівлі (СОТ) у зовнішній торгівлі м'ясо-молочною продукцією з країнами ЄС і митного союзу (МС) Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС). Доведено, що м'ясо-молочна продукція є одним з основних потенційних експортних сільськогосподарських товарів країни. Проаналізовано структуру експорту агропромислової продукції з України. Досліджено ситуацію та зрушення, що відбулися на ринку м'яса та продуктів його переробки України після її вступу до СОТ. Доведено, що український експорт м'ясної продукції в основному складається з продукції з низькою доданою вартістю, натомість в Україну імпортується продукція з високою доданою вартістю. Визначено, що за рахунок лібералізації митних режимів і системи квотування торгівлі на світовому ринку м'яса та м'ясних продуктів внутрішній ринок України став незахищеним від імпортної продукції, що призвело до значного збільшення більш дешевого імпорту в Україну та неконкурентоздатності вітчизняних виробників м'ясної продукції. Досліджено ситуацію та зрушення, що відбулися на ринку молока та молочних продуктів внаслідок вступу України до СОТ. Доведено, що ринок країн МС залишається на середньострокову перспективу найбільш потужним для вітчизняних виробників молочних продуктів. Визначено, що стандарти якості молока, які застосовують країни ЄС, є більш високими, ніж існують в Україні та МС, отже, конкурувати з високотехнологічним виробництвом ЄС неможливо. Зроблено висновок, що підвищення якості молока до стандартів ЄС потребує додаткових інвестицій у переоснащення технології виробництва.

Розглянуто проблему розвитку світового ринку автобусобудування. Доведено, що галузь автобусобудування у світі розвивається нерівномірно. Проаналізовано динаміку світового виробництва автобусів провідних автомобілебудівних країн і компаній світу у десятирічному тренді останніх років. Визначено рейтинги світових країн-лідерів за обсягами виробництва автобусів у сегменті "великі автобуси". Зроблено висновок про значні коливання виробництва автобусів у період світової фінансової кризи. Запропоновано аналітичне дослідження останніх тенденцій у розвитку автобусобудування в країнах ЄС та СНД. Визначено, що світовий ринок автобусобудування на дві третини сконцентровано у трьох країнах. Досліджено обсяги продажів комерційних автобусів серед провідних країн-виробників світу та України. Досліджено структуру виробництва автобусів серед моделей компаній РФ. Установлено значне відставання національних виробників від світових лідерів у галузі автобусобудування.

Представлен клинический случай длительного течения воспалительного заболевания легких и неэффективности его лечения на протяжении 6 мес вследствие несвоевременной диагностики паразитарной этиологии болезни. Выявление в мокроте яйца Paragonimus westermani способствовало правильной постановке диагноза и успешному лечению заболевания с благоприятным исходом.

Висвітлено питання теоретичного обгрунтування та розробки методичного забезпечення формування механізму управління інтегрованими структурами бізнесу, заснованого на використанні збалансованої системи показників. Розглянуто особливості застосування стратегічних систем вимірювання суб'єктами господарювання в контексті розширеного розуміння змісту поняття "інтегрована структура бізнесу". Запропоновано референтну модель упровадження збалансованої системи показників. Доведено необхідність орієнтації стратегічних імперативів діяльності інтегрованої структури на зростання її капіталізації та ринкової вартості.

Освещены вопросы теоретического обоснования и разработки методического обеспечения формирования механизма управления интегрированными структурами бизнеса, основанного на применении сбалансированной системы показателей. Рассмотрены особенности использования стратегических систем измерения субъектами хозяйствования в контексте расширенного понимания содержания понятия "интегрированная структура бизнеса". Предложена референтная модель внедрения сбалансированной системы показателей. Доказана необходимость ориентации стратегических императивов деятельности интегрированной структуры на возрастание ее капитализации и рыночной стоимости.

Здійснено аналіз проблеми побудови системи діагностики соціально-економічного розвитку регіонів, що є запорукою ефективного управління та запобігання кризових ситуацій у різних сферах життєдіяльності регіону. Запропонований підхід до побудови системи діагностики проблем соціально-економічного розвитку регіонів передбачає, що система діагностики має бути сформована на двох рівнях: експрес-діагностика, метою якої є виявлення проблем розвитку, і фундаментальна діагностика, метою якої є визначення причин і загроз виникнення проблем у соціально-економічному розвитку регіону з урахуванням галузевої специфіки регіонів і підприємств, які здійснюють господарську діяльність в регіоні, та інших особливостей регіону. Термін здійснення діагностики має бути узгоджений з часом, необхідним на прийняття рішень, особливо оперативного управління. Показано, що найбільш доцільними інструментальними методами для експрес-діагностики є методи короткострокового прогнозування, сигнального підходу, випереджаючі індикатори; у рамках фундаментальної діагностики - структурно-логічний аналіз, кореляційно-регресійний аналіз, VAR-моделі, імітаційне моделювання.

Мета роботи - визначення теоретичних засад структурних зрушень в економіці. Доведено, що структурна політика країни є одним з основних напрямів впливу на структуру її економіки, збалансування її пропорцій та забезпечення прогресивного розвитку. Визначено складові структурної політики. Розглянуто генезу наукових напрямів дослідження структури економіки. Досліджено тлумачення поняття "структура економіки" в роботах науковців. Розглянуто класифікацію часткових структур національного промислового комплексу. Доведено, що головна роль в аналізі структурних зрушень має відводитися структурі економіки (промислового комплексу) за видами економічної діяльності. Уточнено тлумачення понять: "структурні трансформації", "структурні зрушення", "структурні зміни", "структурна криза" в економіці. Розглянуто функції структурних криз. Досліджено динаміку змін при структурних зрушеннях. Розглянуто класифікацію структурних зрушень в економіці. Запропоновано тлумачення прогресивних структурних зрушень.

Досліджено проблему виявлення втрат природного газу під час його транспортування в умовах комерціалізації газового ринку. Спроектовано та проаналізовано мобільний витратовимірювальний комплекс, що використовується для виявлення витоків природного газу в газорозподільних мережах. Здійснено метрологічну оцінку його складових із застосуванням причинно-наслідкової діаграми та розраховано розширену невизначеність.

Здійснено аналіз і оцінку промислового сектора в соціально-економічному розвитку Харківської області, яка має досить потужний промисловий потенціал, що забезпечує високий рівень соціально-економічного розвитку регіону. Результативний соціально-економічний розвиток як країни у цілому, так і її регіонів та окремих територій, неможливий без ефективного функціонування реальних секторів економіки, особливо промисловості. Промисловий розвиток в Україні протягом років незалежності має досить негативні тенденції. Інтеграція України в сучасний світовий простір передбачає повне і детальне дослідження соціально-економічного потенціалу регіонального рівня, зокрема промислового сектора, що дає можливість оцінити динаміку, тенденції, поточний стан соціально-економічних складових регіонів та спрогнозувати майбутні перспективи розвитку країни та її територій. Особливої уваги потребує розгляд питань створення та функціонування в регіонах точок економічного зростання, особливо промислового сектора. Доцільно провести додаткові дослідження щодо виявлення причин структурних змін у промисловому секторі Харківської області та розробити рекомендації щодо заходів з подолання негативних процесів, що впливають на розвиток територій, а також сформувати пропозиції щодо результативного використання наявного промислового потенціалу.

Здійснено аналіз і оцінку структурних процесів у соціально-економічному розвитку Харківської області. Україна активно інтегрується в сучасне світове товариство, а це передбачає якомога повного дослідження соціально-економічного потенціалу регіонального рівня господарювання, детальне вивчення взаємодії економічних, соціальних і екологічних процесів, що відбуваються на конкретних територіях, суспільних процесів у країні. Для ефективного регіонального управління в Україні одним з пріоритетних напрямів проведення реформ є питання децентралізації управління економікою, оскільки лише ініціатива безпосередньо в регіоні дає можливість забезпечити ефективний розвиток власного господарства та потенціалу. Одними з головних напрямів усунення міжрегіональної диференціації та подолання проблем регіонального розвитку в Україні є модернізація системи адміністративно-територіального устрою та органів місцевого самоврядування. Особливої уваги потребує розгляд питань створення та функціонування самодостатньої територіальної громади, яка визначена базовим рівнем у системі місцевого самоврядування, створення точок економічного зростання як на рівні об'єднаних територіальних громад, так і на регіональному рівні. Доцільно провести додаткові детальні дослідження щодо виявлення причин структурних змін в економіці Харківської області та розробити рекомендації щодо заходів з подолання негативних процесів, що впливають на розвиток територій.

Сучасний розвиток України та її регіонів на фоні триваючих євроінтеграційних процесів потребує детального вивчення досвіду формування європейської регіональної політики, позитивних прикладів і тенденцій, що сприяли економічному зростанню територій і покращанню добробуту населення країн ЄС з метою їх використання під час формування власної національної регіональної політики у країні. Регіональна політика ЄС, що має назву політики "згуртування", як складова європейської структурної політики, спрямована на розв'язання проблем розвитку територій, насамперед депресивних, старопромислових, слаборозвинених, зменшення наявних диспропорцій соціального й економічного розвитку регіонів і запобігання виникненню міжрегіональних дисбалансів у Євросоюзі. Дослідження нерівномірності розвитку територій країни є важливою частиною державної політики. Виявлення основних характерних рис асиметрії надає змогу не тільки виявити наявну ситуацію щодо диспропорційності регіональних потенціалів сталого розвитку, але й оцінити дії уряду, спрямовані на їх усунення. Для України, яка має на меті інтегруватися до Європейського співтовариства, детальне дослідження досвіду й аналіз пріоритетних засад регіональної політики країн ЄС є вкрай доцільним для формування та реалізації власної регіональної політики з урахуванням кращих європейських принципів організації управління регіональним і місцевим розвитком і розбудови місцевого самоврядування. Особливо цінним може виявитися використання кращих практик регіональної політики країн-членів ЄС Центральної та Східної Європи, які демонструють стабільні позитивні зміни в соціально-економічному розвитку.

Здійснено аналіз існуючих методичних підходів до формування системи моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів у країнах світу та в Україні. Методологія моніторингу набула широкого використання у системах статистики соціально-економічних тенденцій практично у всіх країнах світу. В Україні ж комплексні розрахунки згідно з проаналізованими методиками на теперішній час не проводяться і не використовуються на офіційному рівні, нові методичні рекомендації не розроблено і не впроваджено. Тобто можна вважати, що повністю відсутня інформаційна складова сучасного ефективного державного управління в частині комплексної оцінки рівня соціально-економічного розвитку України в цілому та її регіонів. На сучасному етапі розвитку України першочергового вирішення потребують такі питання, як децентралізація влади, модернізація регіональної політики і розширення повноважень місцевих органів влади щодо розвитку територій. Для прийняття ефективних управлінських рішень щодо результативного розв'язання цих завдань вкрай необхідною є розробка вдосконалених методичних підходів до моніторингу та оцінки соціально-економічного розвитку регіонів з використанням об'єктивної й адекватної системи показників, які б забезпечували точність оцінки, враховували тенденції змін та давали можливість здійснювати прогнозування регіонального розвитку.

Прогнозування, планування і програмування є важливими етапами в здійсненні державних функцій управління і регулювання соціально-економічних процесів як усередині окремих країн, так і при розробці глобальних прогнозів і проектів міжнародних програм розвитку. Процес інтеграції української економіки у світову економічну систему та бажання приєднатися до європейського співтовариства є перспективним стимулом для розвитку сучасної системи прогнозування соціально-економічного розвитку територій та дієвим інструментом реалізації державної політики в національній економіці. При цьому, практичний досвід України в прогнозуванні соціально-економічного розвитку є лише первинним і недосконалим. Тому доцільними й актуальними є розробка та впровадження методології системного прогнозування соціально-економічного розвитку, яка б забезпечила взаємозв'язок усіх сфер життєдіяльності суспільства між собою і в часі з метою ефективного управління сталим розвитком країни та її регіонів. Нагальною потребою є створення методології побудови не тільки середньо- і довгострокових, а й оперативних і короткострокових прогнозів, які дозволять своєчасно розробляти й здійснювати випереджаючі заходи реагування на ситуацію.

Здійснено аналіз соціально-економічного розвитку Сумської області та її адміністративно-територіальних одиниць. Сумська область має середній економічний потенціал та демонструє помірний рівень соціально-економічного розвитку. Водночас асиметрії у розвитку адміністративно-територіальних одиниць Сумського регіону не зменшується, натомість постійний перерозподіл ресурсів від економічно більш спроможних територій регіону до менш спроможних призводить до внутрішньо регіональної напруженості та позбавляє адміністративно-територіальні одиниці стимулів до економічного зростання. Створення ефективної системи організації та управління соціально-економічним розвитком на місцевому рівні в Україні є одним з пріоритетних завдань проведення структурних реформ в Україні. Одними із головних напрямів усунення міжрегіональної диференціації та подолання проблем регіонального розвитку в Україні є модернізація системи адміністративно-територіального устрою та органів місцевого самоврядування за рахунок реалізації реформи децентралізації влади. Особливої уваги потребує розгляд питань створення та функціонування самодостатньої територіальної громади, яка визначена базовим рівнем в системі місцевого самоврядування, створення точок економічного зростання і як на рівні об'єднаних територіальних громад, так і на регіональному рівні.

Здійснено аналіз соціально-економічного розвитку Харківської області та її адміністративно-територіальних одиниць. Харківська область має досить потужний економічний потенціал та демонструє високий рівень соціально-економічного розвитку. Водночас асиметрії в розвитку адміністративно-територіальних одиниць Харківського регіону не зменшуються, натомість постійний перерозподіл ресурсів від економічно більш спроможних територій регіону до менш спроможних призводить до внутрішньо регіональної напруженості та позбавляє адміністративно-територіальні одиниці стимулів до економічного зростання. Створення ефективної системи організації та управління соціально-економічним розвитком на місцевому рівні в Україні є одним з пріоритетних завдань проведення структурних реформ. Одним із головних напрямів усунення міжрегіональної диференціації та подолання проблем регіонального розвитку в Україні є модернізація системи адміністративно-територіального устрою та органів місцевого самоврядування, за рахунок реалізації реформи децентралізації влади.