Глутатіон забезпечує захист клітин від стресу, спричиненого дією важких металів. Проте ще не вивчено зміни його вмісту у сульфатвідновлювальних бактеріях за дії солей важких металів. Досліджено вплив солей CdCl2, Pb(NO3)2, CuCl2 та ZnCl2 на загальний вміст глутатіону в безклітинних екстрактах сульфатвідновлювальних бактерій Desulfovibrio desulfuricans IМV К-6. Дослідження проведено з використанням методів Еллмана, Лоурі та статистичної обробки результатів. Показано, що вміст глутатіону в безклітинних екстрактах досліджуваних бактерій залежить від концентрації солей важких металів у середовищі. За дії Pb(NO3)2 загальний вміст глутатіону був найбільшим. Інші солі також є токсичими для бактерій, оскільки вміст глутатіону збільшується в разі внесення цих сполук у середовище культивування. На основі результатів роботи вперше побудовано ряд досліджуваних солей металів за ефектом їх дії на вміст глутатіону в бактеріях D. desulfuricans IМV К-6: <$E roman {Pb(NO sub 3 ) sub 2 ~>>~CuCl sub 2 ~>>~CdCl sub 2 ~>>~ZnCl sub 2}>.

Streptomyces ghanaensis ATCC14672 продукує моеноміцин А, єдину відому природну сполуку, що прямо інгібує пептидогліканові глікозилтрансферази. Становить інтерес розроблення надійних генетичних знарядь, які б надали змогу конструювати похідні АТСС14672 зі зміненим біосинтезом моеноміцинів. Використовуючи beta-глюкуронідазну репортерну систему, досліджено в АТСС14672 активність трьох гетерологічних промоторів, що широко використовуються у генетиці стрептоміцетів - gylP1/P2, aac(3)IVp та ermEp. Промотор оперону утилізації гліцеролу gylP1/P2 виявляв найвищу активність, тоді як aac(3)IVp - найнижчу. Активність останнього була у 2 і 3 рази нижча, ніж така gylP1/P2 на першу і четверту доби росту, відповідно. Активність ermEp була дещо вища, ніж aac(3)IVp, але не перевищувала сили gylP1/P2.

Ген absA2gh, що кодує регулятор відповіді двокомпонентної системи AbsA2gh1/2, виявлено у хромосомі Streptomyces ghanaensis - продуцента моеноміцинів. Надекспресія absA2gh у S. ghanaensis, а також гетерологічна експресія у S. coelicolor призвела до зниження синтезу моеноміцину A й актинородину, відповідно. Однак у мутантному штамі S. ghanaensis delta-absA2gh не виявлено істотних змін у синтезі моеноміцину A. Хоча absA2gh впливає на синтез моеноміцинів за умов надекспресії, він не є необхідним регулятором цього метаболічного шляху.

Актинобактерії роду Streptomyces привертають великий інтерес дослідників, оскільки їх геноми кодують криптичні кластери генів біосинтезу нових антибіотиків. Також гетерологічна експресія метагеномних бібліотек у модельних штамів Streptomyces надає змогу виявляти нові класи сполук. Важливо розуміти правила, які визначають вживання кодонів у генах стрептоміцетів, щоби підвищити шанси і рівень експресії чужорідних генів у Streptomyces. Розглянуто 2 питання, пов'язані із вживанням кодонів у геномах стрептоміцетів. Дослідженл закономірності вживання ди-кодонів у Streptomyces, а також проведено пошук суттєвих відмінностей в характері заміщень кодонів у різних сімействах ортологічних генів на різних філогенетичних відстанях і різного ступеня важливості. Виявлено кілька правил контекстного вживання кодонів, які в основному пов'язані з аномальною частотою G/C після C-кінцевого нуклеотиду попереднього кодона. Розроблено новий інструмент біоінформатики на основі описаного раніше методу "бульбашкових" графіків, що надає змогу візуалізувати закономірності кодонних заміщень у наборі даних у вигляді матриці. Використовуючи цей інструмент виявлено, що гени транскрипційних факторів родини AdpA у випадку порядку Streptomycetales несуть частку несинонімічних замін значно більшу, ніж це спостерігається для груп adpA з інших порядків актинобактерій. Характер заміщень кодонів для різних порядків актинобактерій (у порівнянні зі Streptomycetales) не описується простими залежностями.