Наведено класифікацію підйомно-транспортних машин, описано специфіку їх колісного рушія. Розглянуто напрямки створення безаварійних шин колісного рушія та доведено доцільність використання масивних великоеластичних шин, замість традиційних пневматичних, на підйомно-транспортних машинах.

Приведена классификация подъемно-транспортных машин, описана специфика их колесного двигателя. Рассмотрены направления создания безаварийных шин колесного двигателя и доказана целесообразность использования массивных больших эластических шин, вместо традиционных пневматических, на подъемно-транспортных машинах.

Досліджено нанокристалічні порошки та полікристалічні матеріали на основі стабілізованого ZrO2 у тетрагональній фазі. Із залученням теоретико-групових методів побудовано форми нормальних коливань кристалічної гратки t-ZrO2. На підставі аналізу симетрії та форм основних фундаментальних коливань запропоновано інтерпретацію експериментально одержаних спектрів комбінаційного розсіяння світла у досліджених матеріалах.

Розглянуто новий тип непружного розсіяння світла у невпорядкованих конденсованих середовищах, коли, на відміну від КР світла на коливаннях молекул і фононах з фіксованими коливальними частотами, відбувається зсув коливальних частот зі зміною частоти збудження. Це фононоподібне розсіяння світла притаманне проміжним станам упорядкування речовини з "замитою" зонною структурою у разі переходу від молекул до кристалів, зокрема, для різноманітних вуглецевих структур, які є проміжними між графітовою та алмазною координацією та містять деякі частки sp<^>2- і sp<^>3-гібридизації. У дефектній і додатковій смугах чітко спостерігається дублетна структура та встановлений перерозподіл інтенсивностей між компонентами дублету 1350 і 1375 см<^>-1 для різних структурних модифікацій графіту. Виділення форм окремих складових компонент складних смуг здійснено у різницевих спектрах. Розглянуто природу дублетності коливальних смуг та обмеженість застосування концепції подвійного зв'язаного резонансу. Для встановлення природи проаналізовано асиметрію та тонку структуру смуг, а також поведінку аналогічних смуг в алмазоподібних і вуглеводневих плівках і метастабільних фаз вуглецю за високих тисків.

Індекс рубрикатора НБУВ: В374.25

Рубрики:

Розсіяне (дифузне) відбиття . Поверхневе розсіяння.

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Проаналізовано структуру нової фази вуглецю "графіт кубічний" за допомогою методів оптичної спектроскопії та комп'ютерного моделювання. Наведено результати комп'ютерного моделювання ІЧ і КР спектрів каркасних вуглецевих кластерів C24 і C48. Обчислення проведено у межах обмеженого по спіну методу Хартрі - Фока з набором базисних функцій 6-31G(d). Наведено одержані експериментальні спектри комбінаційного розсіяння зразків кристалів вуглецю кубічної сингонії - "графіту кубічного", у діапазоні частот 50 - 3500 см<^>-1, де спостерігаються нові для вуглецевих матеріалів смуги у діапазоні частот 600 - 800 см<^>-1. Аналіз найбільш інтенсивних обчислених нормальних коливань і нових експериментальних смуг показав, що характер розміщення експериментальних смуг добре співвідноситься з теоретичним обчисленим спектром кластера C24.

The absorption and fluorescence spectra of new boron-containing dyes in pure thin films of these dyes, as well as in double-components films of the "matrix-dye (impurity)" type, are studied. As matrix materials, tris(8-hydroxyquinolinato)aluminum (Alq3) and 3,6-di(9-carbazolyl)-9-(2-ethylhexyl)carbazole (Tcz1) are used. The thin films were obtained by the method of vacuum deposition. The comparison of the absorption spectra of the dyes in solutions and films shows that the destruction of dye molecules is not observed in the process of vacuum deposition. For double-component films, the electronic excitation energy transfer from matrix molecules to dye molecules is established. The optimum concentration of dyes for the light-emitting layers of organic light-emitting diodes (OLEDs) based on these compounds is determined.

A comparison of the intensities of the vibrational bands (VB) in Raman and IR spectra for nanofilms of C60 150 - 250 nm in thickness and for microfilms 1 - 2 <$Emu>m in thickness has been done. In the Raman spectra of nanofilms, the enhancement of the active bands Hg(1 - 8) by 2 - 7 times in comparison with a slight weakening of the Ag(1,2) band for microfilms has been observed. It is shown that the Raman and IR vibrations Gg,u, Hu, F1,2g, and F2 u, which are inactive for icosahedral symmetry Ih, and the lateral spectral components of the bands Hg(1 - 8) increase by 5 - 50 times and more. The observed phenomena is associated with the significant changes in the electro-physical properties of nanostructured media due to a weakening of the symmetry and an increase in the anharmonicity and the nonlinear interaction of vibrational modes. During the polymerization of a nanofilm by diamine (N2H4), the observed enhancement of VB decreases due to a decrease in the vibrational nonlinearity. The differences between the experimental intensities of VB and the results of quantum-chemical calculations are discussed.

Вивчено спектри флюоресценції та поглинання нових борвмісних барвників. Використовуючи стандартні методики, знайдено їх квантові виходи і часи затухання флюоресценції в рідких розчинах. Встановлено, що значення квантових виходів цих барвників у розчинах є високими. Зроблено повну інтерпретацію спектрів поглинання та флюоресценції за допомогою квантово-хімічних розрахунків. Встановлено, що спектри флюоресценції барвників охоплють майже весь видимий діапазон довжин хвиль. Область поглинання барвників можна варіювати шляхом зміни їх кінцевих груп. Барвники з такими властивостями можуть бути використані для створення білих органічних світлодіодів.

Проведено реконструкцію просторової структури повнорозмірного ГАМКB-рецептора. Для імітації реального мікросередовища ГАМКB-рецептор був вбудований у біліпідну мембрану з відповідним водно-сольовим мікрооточенням. Оскільки гомологічне моделювання ГАМКB-рецептора є важливим обчислювальним методом прогнозування просторових координат, коли експериментальні дані щодо структури не є доступними, автори реконструювали структуру повнорозмірного ГАМКB-рецептора з використанням ступінчастого гомологічного моделювання окремих частин субодиниць. Стабільність субодиниць рецептора оцінювали, розраховуючи молекулярну динаміку. Показано, що субодиниця модельованого ГАМКB-рецептора складається з позаклітинного, трансмембранного і внутрішньоклітинного доменів. Встановлено, що внутрішньоклітинні C-термінальні домени рецептора мають тенденцію до компактизації, а надспіралізовані ділянки утворюють структуру, майже ідентичну до тої, що зумовлена кристалізацією цих фрагментів. Проведена реконструкція просторової структури повнорозмірного рецептора ГАМКB є адекватною і такою, що може бути корисною для подальшого дослідження структурних механізмів взаємодії даного рецептора з агоністами і антагоністами ГАМК. Моделювання молекулярної динаміки може бути важливим інструментом вивчення деталей структури і динаміки рецептора.

Вперше досліджено спектри термостимульованої люмінесценції нанорозмірних порошків ZrO2, стабілізованого Y2O3 (YSZ), у діапазоні температур 80 - 350 К. Встановлено, що ТСЛ у нелегованому ZrO2 зумовлена переважно власними дефектами, у легованому оксиді цирконію - домішковими дефектами. З використанням методу початкових нахилів розраховано значення енергій активації пасток досліджуваних зразків YSZ. Запропоновано модель ТСЛ YSZ.

Наведено результати досліджень спектрів оптичного поглинання та фосфоресценції (за низьких температур) фрагмента теломери - олігонуклеотида д(АГГГТТАГГГТТАГГГТТАГГГ) та (для порівняння) макромолекули ДНК за різних довжин хвиль збуджуючого світла (240 - 300 нм). Досліджено 2 типи зразків д(АГГГТТАГГГТТАГГГТТАГГГ): неушкоджений зразок та зразок, нагрітий до <$E90~symbol Р roman C>. Зроблено висновок про те, що пасткою триплетних електронних збуджень в олігонуклеотиді д(АГГГТТАГГГТТАГГГТТАГГГ), так само як і в ДНК, є комплекс, сформований між сусідніми аденіновою (А) та тиміновою (Т) хромофорами з одного і того самого ланцюга (але не між відповідними комплементарними хромофорами різних ланцюгів).

Представлено результати дослідження раманівських спектрів графено-подібних наночастинок 2H-MoS2 та 2H-WS2, що різняться розмірами в кристалографічних напрямках [013] і [110]. Показано, що раманівські спектри графено-подібних наночастинок і мікронних частинок дисульфіду молібдену якісно подібні. Характерні особливості цих спектрів вказують на гомогенність графено-подібних наночастинок 2H-MoS2. Вперше показано залежність раманівських спектрів графено-подібних частинок 2H-MoS2 від їх розміру в кристалографічному напрямку [110], тобто положення смуг у спектрі залежить не тільки від кількості шарів S-Mo-S, а й лінійних розмірів базальної площини.

Проведено спектральне дослідження ряду мероціанінових барвників, похідних амінокумарину та відповідних вінілогічних серій симетричних аніонних поліметинових барвників. Увагу приділено чутливості форми кривої поглинання до полярності розчинника, що вносить суттєві корективи до спектральних властивостей поліметинових барвників. Показано, що у цих сполук у малополярних розчинниках досягається ідеальний поліметиновий стан, так званий стан "cyanine limit". За переходу до розчинників з вищою полярністю спостерігається значне зростання ширини спектральної смуги поглинання, а також зникання піка коливального переходу. При цьому головний максимум зміщується в бік коротких хвиль. Встановлено, що виникнення додаткової широкої короткохвильової смуги в спектрах барвників, які поглинають у ближній ІЧ області, пов'язано з порушенням симетрії в розподілі заряду в поліметиновому ланцюжку. Знайдено, що крім схожості спектрів поглинання ціанінів й відповідних їм симетричних барвників, для цих сполук можлива мобільність розподілу заряду в поліметиновому хромофорі й існування двох форм у сильно полярних розчинниках, що підтверджується появою додаткової смуги поглинання.

Мета роботи - дослідити дію нанорозмірного матеріалу діоксиду титану (TiO2) на гістамін-, нікотин- (ацетилхолін-нікотин)-стимульовані модуляції механічної активності гладеньких м'язів caecum та шлунку щурів. У роботі застосовано електронну скануючу мікроскопія, а також проведено визначення дзета-потенціалу, реєстрацію скоротливої активності в ізометричному режимі, фармакологічний і кінетичний аналіз. Встановлено, що викликане нікотином (10<^>-5 моль/л) розслаблення гладеньком'язових смужок (ГМС) caecum на фоні гістамінової (10<^>-5 моль/л) контрактури не чутливе до дії TiO2 (10<^>-3 мг/мл); за цих умов TiO2 підсилював гістамінові скорочення. Кумулятивне збільшення концентрації TiO2 (10<^>-6 - 10<^>-4 мг/мл) супроводжувалось пригніченням скорочень ГМС, викликаних гістаміном (10<^>-5 моль/л) та нікотином у концентрації 10<^>-7 моль/л. Аналогічні результати було одержано у дослідах на ГМС шлунку. Встановлено, що фазний компонент ацетилхолінового скорочення, модульованого нікотином, не чутливий до дії TiO2, тоді як тонічний і пригнічується. Висновки: суспензія наночастинок TiO2 за умов кумулятивної дії модулює активовані гістаміном та на його фоні - нікотином (10<^>-7 моль/л) механізми вивільнення нейромедіаторів з нейронів інтрамурального нервового плетива кільцевих гладеньких м'язів шлунково-кишкового тракту.

Сконструйовано просторову модель нанорозмірного матеріалу діоксиду титану за допомогою програми Discovery Studio Visualizer версій 2.0, 2.5, проведено пошук і аналіз можливих сайтів його зв'язування із зовнішньоклітинною частиною субодиниці ГАМКБ1а рецептора ГАМКБ за допомогою алгоритму для молекулярного докінгу PatchDock. Розміри поверхні одержаної наночастинки TiO2 становили (18,925 x 3,785 x 19,028) A. Встановлено чотири потенційно можливі сайти зв'язування TiO2 із зовнішньоклітинною частиною субодиниці ГАМКБ1а рецептора ГАМКБ. Наночастинці TiO2 була притаманна висока афінність зв'язування з одним із сайтів рецептора зі значенням параметра оцінки комплементарності геометричної форми 12562, в інших сайтах приймаючи значення: 10746; 10370; 10204. Орієнтовна площа інтерфейсу комплексу зовнішньоклітинної частини субодиниці ГАМКБ1а рецептора ГАМКБ з діоксидом титану для сайту з найбільшим значенням параметра оцінки комплементарності геометричної форми становила 1949,80 A, а для інших - 1273,20 A, 1261,10 A та 1170,30 A, відповідно. Розрахунки енергій атомного контакту підтвердили, що для сайтів зв'язування наночастинки TiO2 ця енергія набуває таких значень: 362,92; 173,93; 340,63 та 224,61. Проаналізовано характер зв'язків, які стабілізують сайти зв'язування TiO2 із зовнішньоклітинною частиною субодиниці ГАМКБ1а рецептора ГАМКБ відповідно до їх амінокислотного складу.

Застосування електронної скануючої мікроскопії надало змогу одержати зображення та визначити розміри наночастинок TiO2. З застосуванням тензометричного методу в ізометричному режимі встановлено, що результатом хронічної дії діоксиду титану на гладенькі м'язи шлунка є перерозподіл амплітуд спонтанних скорочень за їх частотами, збільшення частоти їх скорочень, зменшення тривалості циклу скорочення-розслаблення, порушення асиметрії тривалості розвитку скорочення-розслаблення, зменшення показника скоротливого індексу Монтевідео та показника скоротливого індексу в Олександрійських одиницях. З'ясовано також розходження числових значень параметрів частотно-амплітудних комплексів, модифікованої TiO2 спонтанної скорочувальної активності гладеньких м'язів шлунка та гладеньких м'язів кишечника (саесum). Встановлено, що за умов тривалої хронічної дії (100 діб) у гладеньких м'язах шлунка та саеcum діоксид титану усуває опосередковані через ГАМКА- та ГАМКС-рецептори регуляторні механізми пригнічення вивільнення нейромедіаторів гальмування з нейронів інтрамурального нервового сплетення.

Наночастинки (НЧ) сульфіду кадмію (CdS) було синтезовано в розгалуженій полімерній матриці декстранполіакриламід. Одержаний стабільний золь було охарактеризовано за методами спектрофотометрії, флюоресценцїі, трансмісійної електронної мікроскопії та динамічного розсіювання світла. Полімер впливав на процес формування наночастинок, а саме - контролював їх розмір, морфологію та забезпечував їх стабільність під час зберігання, запобігаючи агрегації наночастинок. Було показано, що одержані в розгалуженій полімерній матриці CdS НЧ були монодисперсними з розміром 4 - 6 нм та утворювали кластери (50 - 200 нм), локалізовані в обмеженому об'ємі макромолекули. CdS-наночастинки показали покращену емісію, вони є перспективним матеріалом для світловипромінюючих пристроїв, особливо для синьої ділянки спектра. Також вони можуть знайти застосування як біологічні маркери.

Гібридні наносистеми, що складаються із зіркоподібного сополімеру декстран-графт-поліакриламід у аніонній формі (D-g-PAA(PE)), наночастинок (AgНЧ) срібла та цисплатину (cis-Pt), синтезовано у воді та охарактеризовано з використанням методів трансмісійної електронної мікроскопії (ТЕМ), динамічного розсіяння світла, інфрачервоної Фур'є спектроскопії та спектрофотометрії. Показано, що cis-Pt утворює комплекс з карбоксилатними групами полімеру. Для потрійної системи полімер/AgНЧ/cis-Pt виявлено зміну гідрофільно-гідрофобного балансу молекули полімеру (через комплексоутворення з cis-Pt), агрегацію макромолекул, а також деяких агломераційних AgНЧ. Обговорено зменшення протипухлинної ефективності гібридної потрійної наносистеми полімер/срібні наночастинки/цисплатин у порівнянні з системою полімер/цисплатин.