The impact of irradiation by fast neutrons with a subsequent thermal treatment at 800 <$E symbol Р>C (in the time interval - to 180 hrs.) on oxygen precipitation and magnetic properties of bulk silicon has been researched by the methods of infrared spectroscopy and magnetic susceptibility. It has been found that irradiation by fast neutrons led to decrease in concentration of interstitial oxygen and to creation of paramagnetic centres. With increase of irradiation dose, oxygen concentration decreases and concentration of paramagnetic centres increases. Besides, the increase of irradiation dose leads to non-linearity of magnetic susceptibility dependence on intensity of magnetic field. The impact of high-temperature treatment at 800 <$E symbol Р>C on oxygen precipitation in silicon irradiated by fast neutrons and on its magnetic properties is divided in two time intervals: 1) <$E 0~-~symbol Ы~3> hrs., 2) <$E symbol Ы~3~-~180> hrs. In the first time interval (<$E 0~-~symbol Ы~3> hrs), increase of oxygen concentration and decrease of paramagnetic centres are observed. In the second time interval (<$E symbol Ы~3~-~180> hrs), decrease of oxygen concentration and increase of paramagnetic centres are observed. At the time of thermal treatment of 160 - 180 hrs this dependence reaches saturation.

Проаналізовано результати рівня спонтанного продукування в сироватці крові ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-12, <$E gamma>-ІФН у хворих із вперше діагностованим туберкульозом легень у порівнянні зі здоровими донорами з негативною та позитивною реакцією на пробу Манту. Виявлено зниження рівня <$E gamma>-ІФН у хворих на туберкульоз легень та у здорових донорів із гіперергічною реакцією на пробу Манту. Найнижчий рівень продукування ІЛ-1 виявлено у хворих із вогнищевим, найвищий - у хворих із інфільтративним туберкульозом легень. Не виявлено залежності рівня досліджуваних інтерлейкінів від форми туберкульозного процесу в легенях.

Мета дослідження - підвищити ефективність лікування хворих на мультирезистентний туберкульоз (МРТ) легень з невідомою чутливістю до антимікобактеріальних препаратів. Обстежено 227 попередньо пролікованих нових випадків і рецидивів туберкульозу з використанням клінічних, радіологічних, клініко-лабораторних, мікробіологічних і статистичних методів. Вивчено поширеність і профіль мультирезистентності мікобактерій у хворих на туберкульоз із повторним лікуванням за ретроспективними матеріалами фтизіотерапевтичного відділення Чернівецького обласного протитуберкульозного диспансеру. Серед загальної кількості досліджуваних хворих (227) відібрано групу хворих - 43 пацієнти - з підозрою на мультирезистентний характер його перебігу та проаналізовано одержані дані. Майже в половини хворих (44,2 %) із МРТ установлено розширену стійкість мікобактерій туберкульозу (МБТ). Крім ізоніазиду та рифампіцину, виявлено резистентність до стрептоміцину (55,5 %), піразинаміду (27,9 %), етамбутолу (32,6 %). Таким чином, для половини пацієнтів лікування за четвертою категорією є неможливим. Оцінено ефективність стандартного та індивідуального режимів хіміотерапії на момент одержання тесту чутливості МБТ до протитуберкульозних препаратів, через 6 міс з початку лікування та під час виписки хворих зі стаціонару (в середньому через (<$E16,8~symbol С~7,2>) міс). Одержані результати вказують на ефективність емпіричного режиму хіміотерапії до визначення резистентності МБТ за рахунок призначення 5 - 7 препаратів з метою збереження досить високої ймовірності того, що принаймні до 4 із них МБТ збережуть чутливість.

Зроблено висновки, що доцільно призначати стандартний режим хіміотерапії, заснований на четвертій категорії, хворим після неефективного першого та повторного курсу хіміотерапії у випадку відсутності результату тесту медикаментозної чутливості на початку лікування. Виявлено відносно невисокий рівень резистентності МБТ до канаміцину та етіонаміду - 2,3 і 1,6 % відповідно, що надає змогу користуватися цими препаратами під час лікування хворих, які потребують повторної терапії за стандартними режимами згідно з четвертою клінічною категорією, до одержання результатів тесту медикаментозної чутливості. Беручи до уваги присутність розширеної медикаментозної стійкості у 44,2 % хворих, у разі призначення емпіричного режиму у випадку рецидиву чи перерваного лікування перевага має надаватися пероральним препаратам 2-го ряду (етіонаміду, протіонаміду, циклосерину, ПАСК) з метою попередження розвитку ще більшої медикаментозної стійкості.

Досліджено умови виникнення J-агрегатів для трьох типів тіамонометинціанінових барвників, структура яких відрізняється кінцевими групами, залежності від їх концентрації та типу взаємодії з наночастинками CdTe розміром ~ 3 нм у водних дисперсіях. Виявлено вплив структури барвника на ефективність утворення J-агрегатів у розчинах та плівках. Виявлено, що квантові точки (КТ) CdTe, стабілізовані тіогліколієвою кислотою, здатні адсорбувати J-агрегати барвника на своїй поверхні. Вперше показано, що гібридна структура барвник - CdTe може утворюватись за рахунок взаємодії від'ємно заряджених молекул барвника з від'ємно зарядженою поверхнею КТ через утворення нейтральних агрегатів. Не виявлено процесу переносу енергії з барвника на частинки CdTe ні для системи димер - CdTe, ні для системи J-агрегат - CdTe.

Розглянуто можливості методу малокутового розсіяння нейтронів у ході дослідження магнітних рідинних систем різного типу з низькою концентрацією магнетиту (~ 0,1 % за об'ємом), коли відсутній ефект структурного фактора. У межах моделі "сферичне ядро - оболонка" проаналізовано структурні параметри наночастинок (густину довжини магнітного когерентного розсіяння, товщину немагнітного шару на поверхні магнітних частинок і товщину стабілізаційної оболонки), які можна одержати з експериментів малокутового розсіяння нейтронів і параметрів наближення Гіньє для інтенсивності розсіяння. За допомогою розрахунків встановлено чутливість указаної моделі до зміни структурних параметрів магнітної рідинної системи з урахуванням полідисперсності частинок. На прикладі магнітних рідинних систем магнетит/олеїнова кислота/бензол (на основі неполярної рідини-носія) та магнетит/олеїнова та додецил-бензолсульфонова кислоти/пентанол (на основі полярної рідини-носія) здійснено вибір та проведено порівняння умов виконання експерименту.

Для решения проблемы анализа напряженно-деформированного состояния системы "конструкция - массив" проведено численное моделирование методом конечных элементов. На основе полученных результатов построены графики и установлены зависимости. Наличие слабых водонасыщенных грунтов в лотковой части тоннелей на участке перехода от спондиловых глин к бучанским пескам вызывает существенное повышение деформаций конструкции тоннелей, а также общие виброосадки в грунтовом основании. Состав растворов для закрепления слабых грунтов должен определяться на основе изучения их гранулометрического состава, показателей пористости и других физико-механических и физико-химических характеристик грунтов. Обнаружена основная причина значительных деформаций на участке перехода от спондиловых глин к бучанским пескам, что объясняется явлением виброосадки водонасыщенного основания под тоннелем. Разработаны подходы по уменьшению деформаций при строительстве перегонных тоннелей на участке перехода от спондиловых глин к бучанским пескам, а также в зоне станции "Глыбочицкая" Киевского метрополитена.

Проведены экспериментальные исследования по георадарному обследованию дефектных мест земляного полотна Донецкой железной дороги, которые обусловлены комплексом разнообразных причин геотехнического и конструктивного характера. Согласно с приведёнными результатами обследования земляного полотна на трёх участках Донецкой железной дороги обнаружено, что основными причинами, которые приводят к появлению дефектов, деформаций и повреждений в нём, являются нарушения технологических параметров его конструкции и изменения физико-механических свойств грунта под влиянием естественных и техногенных факторов. Как установлено, применение георадаров серии "Лоза" на железных дорогах Украины позволяет провести поиск в теле земляного полотна балластовых корыт, определить влажные места в грунтах земляного полотна и оснований, находить места размещения посторонних объектов в грунте земляного полотна и производить поиск неоднородностей и мест ослабления грунта. В современных условиях определение дефектов, деформаций и повреждений традиционными методами с использованием инженерно-геологических изысканий невозможно в связи с их недостаточной оперативностью. Поэтому использование высокоэффективной методологии оперативного инструментального определения дефектных мест разрешает существенно сокращать периоды ремонта железнодорожной колеи, что является важным для внедрения скоростного движения на железных дорогах Украины.

Проведено обоснование применения технологий крепления и выбор оптимального варианта, создания графиков зависимостей перемещения для идеализированных случаев при помощи автоматизированных методов расчетов. Для достижения поставленной цели в программном комплексе SCAD построены, конечно-элементные объемные модели, которые отображают конструкцию котлована для станций метрополитенов мелкого заложения, с четырьмя способами закрепления "стены в грунте". Произведен расчет и анализ напряжённо-деформированного состояния конструкций и элементов крепления с помощью расчетного комплекса с использованием метода конечных элементов. При помощи отображения результатов расчетов главных и эквивалентных напряжений, используя встроенные постпроцессоры в программном комплексе SCAD, проведен анализ напряженно-деформированного состояния и перемещений различных принципиальных систем крепление-грунт и сравнение полученных результатов. При решении данной задачи проанализировано и исследовано поведение конструкции крепления "стены в грунте" и ее напряженно-деформированного состояния. Определены места и участки конструкций крепления, которые нуждаются в дальнейшей детальной разработке, изучении и введении мероприятий для укрепления конструкции ограждения и вспомогательных элементов закрепления, представленных металлическими расстрелами. В эпоху высокопрогрессивных технологий строительства при сооружении подземных объектов с использованием специального способа "стена в грунте" возникает вопрос быстрого подбора оптимальных параметров элементов и способов укрепления её стен от чрезмерных деформаций. Также стабилизации грунтового массива вокруг котлована, минимизировав значения его деформации и избегания сдвигов с расчетом возможных комбинаций постоянных нагрузок от грунтов при сооружении котлована.

Определены параметры стабилизации усиленного железнодорожного земляного полотна. В настоящее время железная дорога играет ключевую роль в обеспечении потребности пассажирских и грузовых перевозок. В современных условиях эксплуатация железных дорог сконцентрирована на обеспечении необходимого уровня надежности пути, в том числе земляного полотна, которое является одним из ключевых элементов дорожных конструкций. Цель этой статьи заключается в определении параметров напряженно-деформированного состояния (НДС) для стабилизации основания и самого земляного полотна насыпи с помощью армирующих материалов. Для достижения этой цели были решены следующие задачи исследований: изучено влияние армирующего слоя геоматериалов и деформационных свойств основания земляного полотна при различных конструкциях укрепления; определены распределения напряжений в земляном полотне, которые усилены геоматериалами под статической нагрузкой. Выполнены экспериментальные исследования для изучения природы деформации модели земляного полотна на разных стадиях нагружения. При проведении исследования определено распределение напряжений в земляном полотне, усиленном геоматериалами при статической нагрузке. На основе теоретических исследований рассмотрена проблема определения НДС земляного полотна, усиленного геоматериалами путем измерения напряжений при их применении во время поэтапного нагружения. Практическая значимость обусловлена итогами оценки влияния усиления земляного полотна для изменения его НДС.

В статье предусматривается: рассмотрение вопроса обеспечения устойчивости земляного полотна на слабом основании с использованием метода струйной цементации; исследование возможности воздействия слабого основания на общие деформации земляного полотна; выявление и оптимизация параметров земляного полотна на основе исследований с помощью численного моделирования. Для реализации указанных целей были проведены теоретические исследования напряженно-деформированного состояния основания и насыпи земляного полотна путем моделирования в программном комплексе ЛИРА. Для расчета насыпи на слабом основании выполнено: формирование расчетной схемы с размерами реального профиля, создание конечно-элементной сетки, определение сил и нагрузок. Также произведен выбор расчетных характеристик системы "насыпь - слабое основание" и смоделирован процесс нагрузки системы подвижным составом. После осуществления всех необходимых расчетов выполнено построение полей осадок, границ сжимаемой толщи, коэффициентов постели Пастернака и Винклера. Осуществлено построение эпюр вертикальных напряжений в любой точке приложения нагрузки. Также с помощью программного комплекса выполнена экспертная оценка осадок, кренов железнодорожного полотна на естественном и укрепленном основаниях. Доказано, что для слабых грунтов наиболее целесообразной является нелинейная модель основания с учетом существующих областей как упругого, так и предельного равновесия, то есть смешанная задача теории упругости и пластичности. При увеличении нагрузки на слабое основание в результате строительства второго пути, досыпки насыпи или увеличения осевой нагрузки при изменении подвижного состава процесс оседания и консолидации может продолжиться вновь. При расширении железнодорожной инфраструктуры, увеличении скоростей движения и веса подвижного состава необходимо обеспечить устойчивость земляного полотна на слабых основаниях. Программный комплекс ЛИРА позволяет выполнить все необходимые расчеты для подбора оптимального способа укрепления слабых оснований.

Рассмотрена методика расчета грунтового массива в программном комплексе SCAD, который является универсальной расчетной системой конечно-элементного анализа конструкций и ориентирован на решение задач проектирования зданий и сооружений достаточно сложной структуры. Метод конечных элементов относится к наиболее современным и эффективным методам для расчета сооружений различного назначения. При моделировании получаем полную картину напряженно-деформированного состояния (НДС)исследуемой области, а также значение предельной нагрузки, осадки и прочее. Пространственная модель на основе объемных конечных элементов для лучшего учета реальных характеристик грунтового массива соответствует всем геометрическим характеристикам и натурным размерам земляного полотна и верхнего строения пути, которые приняты на территории Украины. Установлено, что наиболее эффективным вариантом укрепления земляного полотна при устройстве грунтоцементных свай в основании и теле насыпи является укрепление пятью сваями. При этом наблюдается равномерное укрепление грунтового массива на уровне 25 - 30 % по всей глубине. Однако, даже с укреплением только двумя сваями в основе, эффект от укрепления составляет 14,1 %. Принимая во внимание результаты исследований, можно сделать выводы, что укрепление по глубине происходит пропорционально при любом количестве свай. Зависимость деформаций от количества свай придерживается полиномиальной функции. Укрепление основы и тела насыпи по глубине также происходит пропорционально при любом количестве свай. Определен алгоритм формирования расчетной схемы для расчета насыпи на слабом основании методом конечных элементов. Выполнен подбор прочностных характеристик грунтов и расчетных параметров для применения численного моделирования. Обосновано моделирование процесса нагрузки системы подвижным составом. Анализ НДС системы "слабое основание - земляное полотно" позволяет увидеть основные закономерности работы грунта и принять необходимые меры для усиления поперечного профиля грунтоцементными элементами.

Мета роботи - проаналізувати можливість розробки технології проведення буровибухових робіт та підвищення її ефективності при будівництві Бескидського тунелю за складних інженерно-геологічних умов. Виконано аналіз технічного рівня гірських і будівельних робіт, нової техніки, обладнання та виробництва. Використано запропоноване забезпечення системою безпеки тунелю, який експлуатується (враховуючи, що відстань до нього 20 м від найближчого заряду в споруджуваному тунелі). Для цього була запропонована система комбінованого вибуху шпурових зарядів короткоуповільненим і уповільненим способами. Враховано, що загальна маса зарядів у заходці була розділена на три групи, в яких перша і друга групи підриваються короткоуповільнено, з інтервалами уповільнення 20 - 200 мс та 200 - 400 мс відповідно, і третя - уповільнено, з інтервалами 500 - 10 000 мс. Застосування цієї системи істотно знизило сейсмічну дію масового вибуху зарядів при проходці двоколійного залізничного тунелю великого поперечного перетину. Запропоновано розроблену технологічну модель, що описує залежність техніки від інженерних та геологічних умов. Розроблено методологію проведення буровибухових робіт при будівництві калоти і штроси, а також техніку визначення та улаштування інтервалів короткоуповільненого і уповільненого підривання шпурових зарядів вибухових речовин. Напведено максимально допустиму концентрацію газів і парів під час вибуху. Розрахунки показали, що максимальний рівень забруднення газами робочої зони в Бескидському тунелі досягається за вибухових процесів. Відповідно до цього, під час вентиляції тунелю, коли проходка виконується по незалежних системах із механічною вентиляцією шляхом дуття, використовують шахтні вентилятори спеціалізованих гірських підприємств. Розроблені сейсмобезпечні зарядні маси базуються на добре відомому положенні про антисейсмічне підривання. Запропоновано та обгрунтовано ефективну технологію проведення буровибухових робіт (із розділенням поперечного перерізу тунелю на калоту і штросу) при прокладанні високогірного Бескидського тунелю. Наведено результати технологічних експериментів.

Україна входить до десятка країн з найвищим у світі тягарем мультирезистентного туберкульозу (МРТБ). Успішність лікування в Україні залишається нижчою за світові показники, про які звітує Всесвітня організація охорони здоров'я. Наразі бракує даних щодо факторів, за якими можна передбачати погані результати лікування МРТБ в Україні. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування пацієнтів з МРТБ, які розпочали його в Київській області від 1 січня 2012 до 31 березня 2015. Для виявлення факторів, вплив яких на початку лікування асоціюється із поганими результатами лікування МРТБ, застосовували логістичну регресію. У когорті дослідження з 360 хворих ефективність лікування становилавсього 18,1 % (65 осіб), 131 (36,4 %) померли, лікування перервали 115 (31,9 %), невдале лікування констатовано у 37 (10,3 %) пацієнтів. За допомогою мультиваріатного аналізу визначено, що найпотужнішим предиктором поганого результату лікування була наявність ВІЛ-інфекції без антиретровірусної терапії (АРТ) (узгоджене відношення шансів (уВШ) 10,07; 95 % ДІ 1,20 - 84,45; p = 0,03), а також туберкульозу із розширеною медикаментозною стійкістю (уВШ 9,19; 95 % ДІ 1,17 - 72,06; p = 0,03). У ВІЛ-позитивних хворих, які одержували АРТ, ризик поганого результату лікування не був підвищеним (уВШ 1,43; 95 % ДІ 0,58 - 3,54; p = 0,44). Також не вплинуло на ризик проведення на початку лікування тестування за методом GeneXpert (уВШ 1,31; 95 % ДІ 0,63 - 2,73). Дійшли висновку, що раннє призначення АРТ хворим з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ у чіткій відповідності до національної нормативної бази і використання результатів тестів на медикаментозну чутливість для складання режиму лікування може суттєво вплинути на результати лікування МРТБ в Україні. Висновки: у когорті першого кварталу 2015 р. ефективність лікування МРТБ в Київській області становить 49,6 % і коливається у різний районах області від 100 до 25 %.

В длинных вертикальных кипятильных трубах тепло- гидродинамические процессы в пленках протекают в режиме циклического ее перемешивания большими волнами, что не отражено в существующих моделях теплообмена в пленках. Исследованы тепло-гидродинамические процессы в пленках воды и сахарных растворах в режиме испарения со свободной поверхности методами математического и физического моделирования на модельных установках с воспроизведением реально изменяющихся процессов теплообмена в трубах при концентрировании растворов. Разработана модель теплообмена в ламинарных, догретых до температуры насыщения пленках жидкости с развитой волновой структурой как циклического процесса релаксации нестационарного температурного поля после прохождения больших волн. Математическая модель описывает процесс развития двумерного температурного поля в зависимости от числа Пекле и характеристики волнового движения - длины больших волн. На основании предложенной модели получены корреляции, которые предлагаются для обобщения данных по теплообмену в догретых до температуры кипения пленках в режиме испарения со свободной поверхности. Предоставлено обобщающее уравнение для расчета интенсивности теплоотдачи к насыщенным пленкам сахарных растворов, которое содержит волновые характеристики пленочного течения, в диапазоне изменения режимных параметров, характерных для работы испарительных установок сахарной промышленности, а именно: концентрации от 0 до 70 %, плотности орошения от 0,01 x 10<^>-3 до 0,6 x 10<^>-3 м<^>2/с, чисел Пекле от 400 до 25 000. Математическая модель циклической релаксации температурного поля оказалась эффективной для обобщения данных по теплообмену не только ламинарных, а и турбулентных пленок, несмотря на отсутствие в уравнениях переноса параметров турбулентности. Установлена связь волновой структуры пленки с интенсивностью теплообмена на основе модели теплообмена с циклической релаксацией температурного поля в результате прохождения больших волн, предоставлены соответствующие расчетные соотношения.

Мета роботи - аналіз та порівняння результатів розрахунку кінцево-елементної моделі зсувонебезпечного схилу з влаштуванням грунтоцементних паль залежно від зміни жорсткості підпірної конструкції. Дослідження дозволить оцінити ефективність їх застосування, сумісну роботу паль із тілом зсуву та зробити висновок щодо доцільності використання даного методу протизсувного захисту схилу. Дослідниками проведений аналіз геоморфологічних даних, отриманих за результатами лабораторних досліджень грунтів на ділянці схилу. Створена об'ємна кінцево-елементна модель схилу згідно побудованих розрізів та глибин залягання шарів грунту. Здійснений розрахунок нелінійної задачі кінцевоелементного моделювання схилу з влаштуванням грунтоцементних паль різної жорсткості. Авторами отримані результати розрахунку кінцево-елементної моделі зсувонебезпечного схилу, проведено аналіз напружено-деформованого стану конструкції з грунтоцементних паль. Незважаючи на широке застосування грунтоцементних паль у якості захисних конструкцій для влаштування котлованів та посилення фундаментів аварійних споруд, особливу увагу слід приділити дослідженню доцільності застосування грунтоцементних підпірних пальових конструкції на зсувонебезпечних ділянках. Відомо, що грунтоцементні палі доцільно застосовувати як захисний елемент, який досить добре взаємодіє із грунтовим середовищем завдяки своїй структурі вихідного матеріалу. Використання сучасних комп'ютерних програм кінцево-елементного моделювання дозволяє провести розрахунок ефективності застосування грунтоцементних паль та визначити параметри необхідної підпірної конструкції згідно даної геологічної структури схилу. Також можливо, залежно від форми та зміни фізичних характеристик грунтів, порівняти роботу різних типів захисних протизсувних конструкцій.

Мета роботи - визначення впливу грунтоцементних елементів укріплення земляного полотна на слабкій основі за допомогою випробування грунтів за лабораторних умов. Під час розробки заходів щодо реконструкції та укріплення грунтових масивів виконується перевірка їх міцності за допомогою багатьох методів. В усіх випадках до уваги приймають фізико-механічні характеристики грунтів, отримані в результаті досліджень, а також діючі нормативні документи. Експериментальні дослідження виконувались шляхом моделювання за лабораторних умов. Моделювання здійснювалось на основі відповідних співвідношень між геометричними розмірами, механічними властивостями матеріалів, навантаженнями та іншими факторами, від яких залежить напружено-деформований стан. При проведенні випробувань навантаження моделі здійснювалось поступово. Кожну ступінь навантаження витримували до умовної стабілізації деформації грунту. Зняття відліків із вимірювальних пристроїв на кожному ступені навантаження виконувалось після досягнення стабілізації деформацій грунтового масиву. Фіксування відліків із обладнання відзначалось у журналі випробувань. При укріпленні грунтоцементними палями моделі земляного полотна відбувається покращання механічних властивостей, що призводить до зменшення деформацій у 2 - 3,5 рази. Для кожного випробування побудовані графіки залежності відносних деформацій від напруження, а також графіки деформацій та компресійні криві. За результатами експериментальних досліджень можна побачити, що при випробуванні моделі з влаштуванням грунтоцементних паль, порівняно з моделлю без влаштування грунтоцементних паль, відносні деформації зразків, що були відібрані до експерименту та після експерименту, майже збігаються, що свідчить про зменшення деформативності під навантаженням. Доведено, що даний тип укріплення позитивно впливає на напружено-деформований стан грунтового масиву шляхом підвищення його фізико-механічних характеристик. Отримані результати дозволяють раціонально проектувати роботи з укріплення грунтової основи за допомогою сучасних технологій. Поглиблений аналіз результатів експериментальних досліджень відкриває можливості для теоретичного узагальнення та розробки теоретичних основ, що дозволить у подальшому уникнути в аналогічних випадках експериментальної перевірки приведеного в роботі виду укріплення для даного виду грунту. Підтверджено, що використаний метод укріплення може бути застосований за реальних умов.