Розглянуто аспект визначення генетичного ризику виникнення онкологічної патології у родинах пробандів із сімейною історією раку (пробанди - хворі на рак молочної залози, рак яєчника, первинно-множинні пухлини) шляхом оцінки результатів клініко-генеалогічного обстеження хворих і генетичного аналізу мутацій (SNP - однонуклеотидний поліморфізм) гена рецептора естрогена ERS1. У роботі застосовано методи дослідження: клінічний, морфологічний, клініко-генеалогічний, молекулярно-генетичний, статистичний. Серед обстежених було 90 хворих на рак і 55 здорових жінок без випадків раку у родоводах (група контролю). Встановлено, що асоціація злоякісних пухлин у родоводах хворих жінок відповідала сімейному раковому синдрому (синдром Лінча II типу). За молекулярно-генетичного дослідження геномної ДНК периферичної крові та гістологічного матеріалу пухлин визначено достовірне підвищення частоти генотипу 397СС гена ESR1 у хворих на рак з агрегацією злоякісної патології у родинах у порівнянні з частотою цього генотипу у жінок із групи контролю. Статистичний аналіз показав, що ризик розвитку злоякісної патології (відношення шансів - ВШ; 95 % довірчий інтервал - ДІ) підвищується у 4,95 разу у випадках CC генотипу гена ESR1 (T-397C), а у разі гетероносійства цього гена - у 2,25 разу. За наявності TT генотипу гена ESR1 (T-397C) ризик розвитку раку знижується (ВШ 0,21). Висновок: частота генотипів AA, AG, GG гена ESR1 (A-351C) також відрізняється ) у хворих на рак у порівнянні зі здоровими жінками: значне зниження частоти AA генотипу до 33,33 % у порівнянні з 67,27 % у здорових жінок (p = 0,001), значне підвищення частоти AG генотипу із 32,73 до 57,78 % (p = 0,006), тенденція до зростання частоти GG генотипу - від 0 до 8,89 %) (p = 0,057). Одержані результати є основою для проведення клініко-генеалогічних та молекулярно-генетичних досліджень у родинах з агрегацією раку органів жіночої репродуктивної системи для детекції SNP гена ESR1. Виявлений SNP поліморфізм вказаного гена може бути предиктором розвитку раку та агрегації злоякісних пухлин у родинах пробандів та їх нащадків.

Мета дослідження - визначення особливостей поліморфізму генів ERS1, CYP2D6 у хворих на рак грудної залози (РГЗ) і рак ендометрія (РЕ) та оцінювання впливу вивчених генетичних особливостей у порівнянні з рецепторним статусом (імуногістохімічне визначення рівнів експресії ER, PR) пухлин і результатами проведеного лікування. Здійснено комплексне клінічне, морфологічне, клініко-генеалогічне та молекулярно-генетичне обстеження 28 жінок: 19 - хворих на РГЗ і 9 - хворих на РЕ, у тому числі 5 хворих із первинно-множинними пухлинами (ПМП) з і без агрегації пухлинної патології у родинах. Установлено, що у родинах хворих спостерігаються злоякісні пухлини переважно грудної залози, тіла матки та/або яєчників і травного тракту, що відповідає синдрому Лінча II типу (сімейний раковий синдром). Молекулярно-генетичне дослідження геномної ДНК периферійної крові та гістологічних зрізів пухлин на SNP генів ESR1, CYP2D6<^>*4 у порівнянні з результатами імуногістохімічного дослідження пухлин на рецепторний статус ER, PR у загальній групі обстежених не виявило асоціацій між ними, але у пацієнток з РЕ вірогідно частіше фіксували генотипи 397ТТ і 351АА у порівнянні з хворими на РГЗ (55,55 і 10,5 % за генотипом 397ТТ і 15,8 % за генотипом 351АА відповідно). У той самий час у пацієнток із РГЗ і ПМП органів жіночої репродуктивної системи (ОЖРС), які були носіями мутацій у гені BRCA1, виявлено в усіх випадках позитивний рецептурний статус за ER і PR і несприятливі комбінації поліморфних варіантів генів ESR1 (397СС, 397ТС) та CYP2D6<^>*4 (1846GG, 1846GA). Це свідчить про комбінований вплив зазначених чинників на розвиток злоякісних новоутворень ОЖРС у родинах із обтяженим на рак сімейним анамнезом. У хворих на РГЗ, які отримували стандартну гормонотерапію тамоксифеном, за наявності генотипу 1846GG гена CYP2D6<^>*4 у 3 із 19 хворих діагностовано рецидив захворювання. Одержані результати надають можливість клінічно використовувати оцінювання частоти поліморфізмів генів ESR1, CYP2D6<^>*4 для підбору індивідуальної схеми гормонотерапії у хворих на РГЗ і підвищення ефективності диспансерного спостереження після закінчення спеціальної терапії таких пацієнток і персоналізації схем комплексного та комбінованого лікування.

Червоні дріжджі в даний час є широко обговорюваною та суперечливою групою дріжджів через зростаюче число повідомлень про їх здатність викликати опортуністичні захворювання рослин, тварин і людини. Мета роботи - комплексна ідентифікація культури червоних дріжджів, що була ізольована із шлунково-кишкового тракту (ШКТ) здорового гуцульського довгожителя з високогір'я Карпат України. У даного штаму дріжджів мажорним компонентом у комплексі нагромаджених каротиноїдів був торулородин. Відповідно до результатів загальноприйнятих морфологічних і фізіологічних, а також молекулярно-біологічних досліджень внутрішньої спейсерної, що транскрибується, області рибосомного оперона (ITS) був зроблений висновок, що даний ізолят належить до виду Rhodotorula mucilaginosa.

Streptomyces globisporus 1912 і його похідні 1912-2 та 1912-4Crt є продуцентами ландоміцину E, каротиноїдів і регулятора біосинтезу антибіотиків і морфогенезу стрептоміцетів. Геномна ДНК двох мутантних штамів 1912-2 - більш активного продуцента ландоміцину E і регулятора, і 1912-4Crt - продуцента бета-каротину і лікопіну, сіквенована за допомогою Illumina. Порівняльний аналіз послідовностей ДНК з використанням даних GenBank дозволив локалізувати 36 генів біосинтезу ландоміцину E S. globisporus 1912 в одному пучку. Двадцять із цих генів сіквеновано вперше. Новий регуляторний ген lndRR і ген сенсорної кінази lndYl запропоновані як члени передбачуваної двокомпонентної системи. Показано високу ідентичність (94 - 95 %) генів lnd штаму 1912 і метагеномного клону AZ97. 7 генів біосинтезу каротиноїдів crt штаму 1912-4Crt сіквеновані і локалізовані в одному пучку, який складається із двох конвергентних оперонів із 4-х і 3-х crt-генів. Показано високу гомологія (93 %) пучків генів crt S. globisporus 1912 і S. griseus IFO 13350. Ідентифіковано два не пунктуальні повтори (NPRs) із 21 н.п. у послідовності гена лікопін циклази crtY. Показано, що делеція із 117 п.н., яка включає послідовність із 96 п.н. між двома NPRs та один NPR із 5'-кінця, активує кластер генів crt і продукцію бета-каротину (6,91 мг/л) і лікопіну (3,24 мг/л) штамом 1912-4crt. Делеція із 86 п.н. виявлена в регуляторному гені lndRR, яка викликає недостатність біосинтезу ландоміцину E у штамі 1912-4crt. Послідовності ДНК генів crt і lnd S. globisporus 1912 включені в базу даних NCBI під номерами доступу KM 349312 і KJ645792 відповідно. S. globisporus 1912 продукує низькомолекулярну сполуку, яка, подібно до А-фактора, відновлює біосинтез ландоміцину E і стрептоміцину та споруляцію у дефектних мутантів S. globisporus 1912-B2 і S. griseus 1439 відповідно. Сполука очищена за допомогою тонкошарової хроматогорафії і ВЕРХ. Вона має максимум абсорбції при <$E lambda sub мах~=~245> нм і молекулярну масу m/z 244. На основі ЯМР-спектроскопії встановлена хімічна структура транскрипційного регулятора як (L)-N-метилфенілаланіл-дегідробутирін дікетопіперазин.

Мета роботи - визначити in silico подібності та відмінності первинних структур геномів ряду штамів стрептоміцетів і хромосомної ДНК S. globisporus 1912-2. Використовували ресурси сервера NCBI (BLAST: blastn і bl2seq: megablast) для in silico аналізу первинної структури контигів S. grlobisporus 1912-2 і ряду Інтернет баз даних NCBI (Genome, Nucleotide). Виявлено ряд штамів зі значними показниками гомології їх первинної структури ДНК і нуклеотидної послідовності хромосомної ДНК S. globisporus 1912-2 (ступенем ідентичності (88 - 97 %) і ступенем покриттям (55 - 82 %)). Максимальну ідентичність нуклеотидній послідовності хромосомної ДНК S. globisporus 1912-2 було виявлено у геномів штамів S. globisporus C-1027 (97 %) і S. griseus NBRC13350 (96 %). Жодного фрагмента з первинною структурою, гомологичною структурам семи контігов S. globisporus 1912-2 не було знайдено серед нуклеотидних послідовностей стрептоміцетів з базах даних NCBI. Висновки: встановлено, що штам S. globisporus 1912-2 є членом клади S. griseus. Виявлено великий біосинтетичний потенціал штаму S. globisporus 1912-2, можливий завдяки його багатьом унікальним нуклеотидним послідовностям.

Мета роботи - визначити мінливість ознаки біосинтезу каротиноїдів у двох мутантних штамів Streptomyces globisporus 1912 в умовах глибинного вирощування та після зберігання. Вивчення спонтанної мінливості штамів-продуцентів каротиноїдів після глибинного культивування та довготривалого зберігання необхідно для розуміння внутрішньопопуляційних механізмів успадкування та можливості їх контролю. Візуальний аналіз фенотипу колоній стрептоміцетів, статистичний аналіз проводили з використанням Windows Software Excel 2007. Поява непродуктивних/неактивних варіантів у популяціях штамів S. globisporus 4Lcp-Hp7 і S. globisporus 7Crt після вирощування в рідкому кукурудзяно-соєвому середовищі становила 10<^>-3 та 10<^>-2, що на 1 - 2 порядки вище за їх стандартне розщеплення при частому перевиванні субкультур. Мінливість досліджуваної ознаки в результаті зберігання залежала від температури. Непродуктивні варіанти штамів S. globisporus 4Lcp-Hp7 і S. globisporus 7Crt при температурі зберігання 4 <$E symbol Р>C становили біля 50 і 10 % популяцій, відповідно. За температурах зберігання 21 та 28 <$E symbol Р>C в популяції штаму S. globisporus 4Lcp-Hp7 таких накопичувалося до 10 %, в той час як у штаму S. globisporus 7Crt - 20 - 30 %. Після року зберігання біля 52 та 66 % колоній популяції ліофілізованих культур S. globisporus 4Lcp-Hp7 та S. globisporus 7Crt підтримували високий рівень синтезу відповідних каротиноїдів. Висновки: встановлено, що ознака біосинтезу каротиноїдів у мутантних штамів S. globisporus 4Lcp-Hp7 та S. globisporus 7Crt проявляє мінливість з високою частотою як після глибинного культивування (10<^>-3 та 10<^>-2 неактивних колоній), так і після довготривалого зберігання на скошених агаризованих поверхнях та у ліофілізованому стані (10 - 50 %).

Aim - to analyze the survival of patients with breast cancer (BC) depending on age, molecular subtype of the tumor and the presence of metabolic syndrome. We have analyzed the results of examination and treatment of 202 patients with BC of stages I - III. The patients were distributed by age into 2 groups. The group I included 86 elderly patients (from 65 to 84 years old), the group 2 - 116 younger patients (from 32 to 64 years). An overall 1-, 3- and 5-year survival rates of the treated patients were assessed. The significance of factors influencing the overall survival (OS) of patients with BC was determined using the methods of statistical analysis. Molecular subtype of BC significantly affects survival rates: in a case of a luminal B subtype the 5-year OS was 71,6 % vs 80 % (p << 0,05) in groups 1 and 2, respectively while in a case of a basal-like subtype it was 60,2 and 71,6 % (p << 0,05). The presence of metabolic syndrome significantly reduced the 5-year OS (up to 70,7 and 80,6 %, p << 0,05 in groups 1 and 2, respectively). Conclusion: the OS is lower in elderly patients with BC compared with younger patients, especially in those who suffer from metabolic syndrome.

Aim - to search for additional molecular-biological markers of cancer stem cell (CSC) involved in the development of intra-tumor heterogeneity for the detection of features of the breast cancer (BC) pathogenesis. Materialts and methods: expression of estrogen receptors (ER), progesterone receptors (PR), Her2/neu, E- and N-cadherin, CD24, CD44, Bcl-2, Bax, Slug, P-gp, glutathione-S-transferase (GST) and metallothionein in cell lines was determined by the immunocytochemical method. Expression of ER, PR, Her2/neu, CD24 and CD44 in the surgical material of BC patients were determined by the immunohistochemical method. The levels of the miRNA were determined using real-time polymerase chain reaction. Cells of high-grade malignancy (HGM), MDA-MB-231 and MDA-MB-468 are characterized by high expression of stem cell markers compared to the cells of low-grade malignancy (LGM), T47D and MCF-7: CD44 levels in T47D and MCF-7 cells were in range of 72 - 79 points, which is significantly lower than in HGM cells (p << 0,05). Also, HGM cells with the properties of CSC were characterized by high expression of antiapoptotic proteins, the transcription factor Slug, and low levels of proapoptotic protein Bax (p << 0,05) compared to LGM cells. In cells with CSC characteristics an increased expression of transferrin and its receptor, ferritin, fentorin and hepcidin was revealed indicating activation of the endogenous iron metabolism. The characteristic feature of HGM cells with CSC phenotype were the increased levels of oncogenic miR-221, -155 and -10b by 60, 92 and 78 %, respectively, and decreased levels of oncosuppressive miR-29b, -34a and -200b by 8,4 +- 0,3, 4,6 +- 0,2, and 3,4 +- 0,6 times compared to MCF-7 line cells. It has been established that the development of resistance to cytostatics is accompanied by increased aggressiveness of tumor cells, loss of expression of hormonal receptors and acquiring of stem phenotype. In particular, increased expression of P-gp was observed in BC cells during the development of resistance to doxorubicin, of GST during the development of resistance to cisplatin along with increased CD44 expression (p << 0,05). We have revealed the relation between the presence of cells with the CSC phenotype (CD44<^>+CD24<^>-/low) and clinical and pathological characteristics of BC patients, their survival and BC sensitivity to neoadjuvant therapy (p >> 0,05). Conclusions: the dependence between the expression of CSC markers and the degree of malignancy of tumor cells, development of resistance to cytostatics in vitro was established as well as the predictive value of the detection of the CSC for the individual prognosis of the BC course and sensitivity of the tumors to the treatment.

Aim - to develop a prognostic molecular genetic model for assessing the risk of development of benign and malignant tumors of female reproductive organs (FRO) in patients from cancer-affected families. The work presents the data on a comprehensive clinical examination of 210 women (90 patients with FRO cancer with aggregation of tumor pathology in families, 65 patients with benign pathology of FRO from cancer-affected families, 55 women - control group of healthy women without family history of cancer). Clinical genealogical analysis, morphological examination of tumors and molecular genetic studies of genomic DNA from peripheral blood and tumors were carried out. It was established that in the families of patients with benign and malignant pathology of FRO, malignant tumors associated with Lynch II syndrome are observed. Based on the analysis of detected ESR-1, CYP 2D6*4 and mutations in BRCA1/2 genes in cancer patients and in patients with benign pathology, molecular genetic models have been developed to assess the individual risk of development of benign and malignant tumors of FRO. It has been established that these molecular genetic models and combinations of gene mutations and gene polymorphisms (SNP) by the intergene interaction that was analyzed, were found to be reliable in assessing the risk of benign and malignant pathology of the mammary gland and ovary. Conclusions: the model, which included the polymorphic variants of the T397C(ESR1)/CYP 2D6<^>*4 genes was of the best predictive accuracy for the evaluation of the risk of benign tumors of the FRO (71,68 %) and the highest reliability (p << 0,001). At the same time, all identified models of intergene interaction in the development of malignant pathology of FRO were reliable, prognostically significant with high reproduction and almost identical accuracy (65,00 - 68,23 %). The obtained results indicate a high informativeness of such molecular genetic indices as the polymorphism of ESR1 and CYP 2D6<^>*4 genes and mutations in BRCA1/2 genes to assess the risk of benign or malignant tumors of FRO in families of patients with family history of cancer.

Aim - to study the adhesion molecules CD44 and E-cadherin expression in serous ovarian cancer (OC) and their relationship with clinicopathological peculiarities of tumor process and prognosis. The study was performed on OC samples from 72 patients with serous OC of stages I - III. Expression of CD44 and E-cadherin in tumor samples was evaluated with the use of immunohistochemical analysis. Immunohistochemical analysis has revealed that in 58,3 % of OC patients CD44 expression was detected in more than 10 % of cells with average level of 30,0 +- 5,6 %. E-cadherin expression was present in 47,2 % of tumors, and 12,2 +- 3,6 % cells were immunopositive. CD44 and E-cadherin expression depends on degree of cytomorphological malignancy and cell differentiation. A reverse correlation between CD44 and E-cadherin expression in primary serons OC (r = -0,38, p << 0,05) has been found. Increased CD44 expression (mean index) was not observed in peritoneal metastases compared to primary tumors, but analysis of individual indexes showed increase of CD44 expression in 46,6 % OC patients with metastases. The dependence between overall survival of OC patients and the molecular phenotype of tumor cells, in particular, poor prognosis for OC patients with CD44(+)/E-cadherin(-) and CD44(+)/budding(+) tumor cells phenotype, has been revealed. Conclusion: the results of morphological and immunohistochemical analysis has shown the increase of adhesive features of serous ovarian cancer cells what may be significant for estimation of ovarian cancer aggressiveness and development of metastatic process.

Наведено дані про розподіли за кількістю та біомасою нового представника зоопланктону Чорного моря, реброплава Beroe, поблизу Одеси та дельти Дунаю.

Мета роботи - провести імуногістохімічне дослідження експресії маркерів CD44s і Ki-67 у клітинах серозного раку яєчника (РЯ) й оцінити їх клінічне значення. Об'єктом дослідження слугував операційний матеріал 102-х хворих (середній вік <$E59,3~symbol С~3,7> року) на серозний РЯ I - III стадії. Використано клінічні, морфологічний, імуногістохімічний, статистичні методи дослідження. Результати: усі пухлини мали будову серозної аденокарциноми з різною часткою папілярного компонента і солідних структур. Виділено високо-, помірно- і низькодиференційовані форми РЯ і пухлини з низьким і високим ступенем морфологічної злоякісності. Встановлено міжпухлинну гетерогенність РЯ за експресією маркерів Ki-67 і CD44. Кількість пухлин із високою експресією Ki-67 (>> 10 %) і CD44 (>> 10 %) була достовірно більшою у хворих на РЯ низького ступеня диференціювання і високогоіморфологічної злоякісності. Виділено молекулярні фенотипы пухлинних клітин РЯ: CD44<^>+ Кi-67<^>+, CD44<^>+ Ki-67<^>+, CD44<^>- Ki-67<^>+, CD44<^>- Ki-67<^>- та показано варіабельність загальної виживаності хворих залежно від молекулярного фенотипу пухлинних клітин. Висновки: для індивідуалізованого лікування і предиктивної оцінки у хворих на серозний РЯ необхідна стратифікація пухлин не тільки за морфологією, ступенем диференціювання і злоякісності, але й за молекулярним фенотипом, який відображає основні потенції пухлини до росту та метастазування.

Проведено цитогенетическое исследование опухолевых клеток у 28-ми больных раком яичника II - III стадии, у 44-х больных раком эндометрия I - II стадии и у 7-ми больных с железистой гиперплазией эндометрия. Проанализированы количественные и структурные изменения хромосом, экспрессия AgЯOP белков в опухолевых клетках из асцитической жидкости у больных раком яичника и из хирургически удаленных опухолей эндометрия. Установлена связь между содержанием AgЯOP в опухолевых клетках эндометрия и степенью дифференцировки опухоли. Вариабельность цитогенетических характеристик отражает генетическую неоднородность рака яичника и эндометрия и является индивидуальным показателем степени злокачественности указанных опухолей.

Більш пігментовані мутанти Streptomyces globisporus Hp7 і Blakeslea trispora 187(+), 184(-) виділено під впливом перекису водню та нітрозогуанідину відповідно на вихідні штами S. globisporus 1912-4Lср і B. trispora 72(-), 198(+). Каротиноїди із сухої біомаси одержаних штамів, розтертої за допомогою скляного порошку пестиком у фарфоровій ступці на льоду, екстраговано ацетоном і очищено тонкошаровою хроматографією. Ідентифікацію індивідуальних каротиноїдів проведено за допомогою ВЕРХ і РХ/МС спектрометрії. Показано, що штам S. globisporus 1912-4Crt синтезує бета-каротин і лікопін (6,91 і 3,24 мг/л відповідно), мутанти 1912-4Lср і 1912-Hp7 утворюють лише лікопін (26,05 і 50,9 мг/л відповідно), а штами B. trispora 18(+) <$Etimes> 184(-) - бета-каротин (6,2 % в сухій біомасі або більше 2,5 г/л) без освітлення в колбах на качалці. Це перший випадок конститутивного синтезу великої кількості каротиноїдів представниками роду Streptomyces за відсутності фотоіндукції. Покращені штами B. trispora 18(+) і 184(-) можуть використовуватися для біотехнологічного одержання бета-каротину за промислових умов.

Мета роботи - вивчення експресії залізовмісних білків феритину (ФЕР) і трансферину (ТРФЕР) у пухлинних клітинах та оцінка її клінічного значення у хворих на рак молочної залози (РМЗ). У дослідження було включено 143 пацієнтки із РМЗ II - III стадії. Застосовано методи дослідження: клінічні, морфологічний, імуногістохімічний, статистичний. Показано, що РМЗ характеризується міжпухпинною гетерогенністю експресії ТРФЕР і ФЕР. Високий ступінь диференціювання РМЗ корелює з відсутністю експресії ТРФЕР і ФЕР. Позитивна експресія цих білків у клітинах первинної пухлини пов'язана з розвитком метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах. Встановлено кореляційну залежність між експресією ТРФЕР та ФЕР у пухлинних клітинах і загальною виживаністю хворих на РМЗ. Висновки: експресія ТРФЕР і ФЕР може бути індивідуальним предиктивним маркером перебігу хвороби та виживаності пацієнток із РМЗ і ще однією молекулярною мішенню для розробки нових протипухлинних агентів.

Aim - to determine frequency of tumors with immunohistochemical markers of cancer stem cells (CSC) CD44+/CD24- in patients with breast cancer (BC) of different molecular subtype and to evaluate their prognostic value. Object: surgical material of 132 patients with BC stage I - II, age from 23 to 75 years, mean age - 50,2 +- 3,1 years was studied. Methods: clinical, immunohistochemical (expression CD44+/CD24-), morphological, statistical. Results: BC is characterized by heterogeneity of molecular subtypes and expression of markers (CD44+/CD24-). Immunohistochemical study of expression of CSC markers in surgical material has detected their expression in 34 (25,4 %) patients with BC of different molecular subtypes. The highest frequency of cells with expression of CSC marker was observed in patients with basal molecular subtype (44,8 % patients). Most of BC patients with phenotype CD44+/CD24 had stage I of tumor process (34,3 %). Statistical processing of data has showen that Yule colligation coefficient equaled 0,28 (p >> 0,05) that argues poor correlation between stage of tumor process and number of tumors with positive expression of CSC markers. Statistical processing of data has showen high correlation between presence of cells with expression of CSC markers and metastases of BC in regional lymph nodes (Yule colligation coefficient equals 0.943; p << 0,5). Difference in overall survival of patients with BC of basal molecular subtype depending on expression of CSC CD44+/CD24- markers was detected. Survival of patients with basal BC was reliably higher at lack in tumors of cells with CSC markers CD44+/CD24- and, correspondingly, lower at presence of such cells (p << 0,05). In patients with BC of luminal (A and B), HER-2-positive subtypes, significant change in survival of patients depending on expression of CSC markers was not determined (p >> 0,05). Conclusion: significance of tumor cells with markers CD44+/CD24- within the limits of molecular subtype of BC may be additional criterion for advanced biological characteristic of BC, and in patients with BC of basal molecular subtype - for predictive evaluation of individual potential of tumor to aggressive clinical course.

Philadelphia chromosome is a result of chromosomal rearrangement that leads to the appearing of the hybrid gene bcr/abl. A hybrid mRNA transcribes from bcr-promoter and many copies of hybrid molecules of Bcr/Abl protein are formed as a result of bcr/abl gene expression. It is supposed that a hybrid Abl molecule, replacing the normal one, in majority of cases functions abnormally or does not function at all. Also it is possible that Abl moiety of Bcr/Abl protein which is possibly recognized by some hypothetical cell control system interpreted by cell as an overproduction of c-abl. This, probably, leads to blocking the normal C-Abl molecules production from the normal c-abl gene transcribed from the second non-aberrant chromosome 9. Based on C-Abl physiological functions in conjunction with the most important proteins of which functions directly depend on its activity we tried to outline the research directions that might explain disruptions of the processes at chronic myeloleukosis such as cell migration due to CXCL12/CXCR4 axis activation, reparation, apoptosis, control for mitochondria state, and to propose new perspective therapeutic approaches based on all this knowledge.

Мета роботи - у порівняльному аспекті проаналізувати послідовності кластерів генів біосинтезу каротиноїдів вихідного неактивного штаму S. globisporus 1912-2 і спонтанного мутанта, продуцента каротиноїдів 1912-4Crt, а також порівняння цих послідовностей з відомими для генів crt інших представників стрептоміцетів. Порівняльний аналіз одержаних послідовностей ДНК з даними GenBank надав змогу локалізувати 7 генів crt біосинтезу каротиноїдів S. globisporus 1912 в одному кластері. Цей кластер, подібно до інших генів crt різних видів Streptomyces, складається з 2-х конвергентних оперонів із 4 і 3 генами crt. Встановлено високу гомологію (93 %) кластерів генів crt S. globisporus 1912 і S. griseus IFO 13350. Знайдено 2 непунктуальних повтори із 21 п. о. у послідовності гена crtY, який кодує лікопін-циклазу. Показано, що делеція зі 117 п. о., яка включає послідовність між 2-ма непунктуальними повторами із 96 п.о. і один непунктуальний повтор із 5'-кінця, активує кластер генів crt, синтез бета-каротину (6,91 мг/л) і лікопіну (3,24 мг/л) штамом 1912-4Crt. Запропоновано гіпотезу про сайт-специфічну рекомбінацію між двома непунктуальними повторами як причину появи делеції в гені crtY штаму 1912-4Crt. Одержаний штам 1912-4Crt є важливим для наступної генетичної селекції більш ефективних продуцентів каротиноїдів. Виявлено наявність делеції з 86 п. о. у регуляторному гені lndRR, яка призводить до втрати біосинтезу ландоміцину Е штамом 1912-4Crt. Послідовності ДНК генів crt і lnd S. globisporus 1912 представлено у базі даних NCBI номерами доступу KM349312 і KJ645792, відповідно.

Streptomyces globisporus 1912 і його мутанти 1912-4Crt і 1912-2 є продуцентами ландоміцину Е, каротиноїдів і регулятора дікетопіперазинової природи, відповідно. Геномну ДНК 2-х штамів: 1912-2 - більш ефективного продуцента ландоміцину Е і регулятора, і 1912-4Crt - продуцента бета-каротину і лікопіну сіквеновано за допомогою Illumina. Порівняльний аналіз послідовностей ДНК 2-х сусідніх контігів штаму 1912-2 і одного контігу штаму 1912-4Crt, використовуючи дані GenBank, надав змогу локалізувати 36 генів біосинтезу ландоміцину Е lnd в одному пучку. Двадцять із цих генів lnd сіквеновано вперше. Новий регуляторний ген lndRR і ген сенсорної кінази lndY1 запропоновано як члени можливої двокомпонентної системи. Знайдено високу ідентичність (94 - 95 %) генів lnd штаму 1912 і метагеномного клону AZ97 і меншу подібність (80 - 85 %) генів lnd і lan S. cyanogenus S136, які кодують біосинтез ландоміцину А. Показано 2 не пунктуальні прямі повтори із 21 п.о. в гені crtY, який кодує лікопін циклазу. Делеція в гені lndRR викликає втрату штамом 1912-4Crt здатності продукувати ландоміцин Е.