У зв'язку з тяжким перебігом, великою кількістю негативних наслідків, котрі можуть з'являтися протягом всього періоду росту дитини і призводити до інвалідизації, метаепіфізарний остеомієліт є медико-соціальною проблемою. Мета дослідження - визначення пріоритетних методів діагностики, вивчити раціональний вплив на вогнище запалення як парентерально і антибіотиками, так і місцево і антисептиками; дослідити основні напрямки реабілітації. Наведено методику та результати лікування 32-х дітей, які поступали до стаціонару в ранні строки захворювання з першої по третю добу, результати опитування 53-х респондентів, що перенесли метаепіфізарний остеомієліт 20 і більше років потому. Проведено аналіз причин ускладнень і наслідків захворювання. Порівнюючи результати лікування визначено зниження кількості ортопедичних ускладнень і наслідків хвороби з 26,9 % до 18,75 %. Висновки: рання діагностика та раціональна антибактеріальна терапія зменшує кількість ортопедичних ускладнень і наслідків метаепіфізарного остеомієліту. Спостереження за дітьми впродовж 2-х років після гострого періоду гематогенного остеомієліту є профілактикою ортопедичних ускладнень і наслідків. Роль психолога в реабілітації багатозначна в підготовці до життєво-професійної адаптації в суспільстві.