Однією з нерозв'язаних проблем медичних досліджень у сфері охорони праці залишається об'єктивність оцінювання стану скелетних м'язів (СМ). В основі класичних методів (пальпація, анамнез і т.п.), лежать суб'єктивні оцінки, тому, як правило, постановка діагнозу складна і в багатьох випадках спірна. Мета дослідження - з'ясувати можливості застосування міометричного методу дослідження СМ в охороні праці. Антропометричні показники збиралися з 1976 р. фахівцями естонських компаній одночасно, але незалежно, з традиційним медичним оглядом стану здоров'я працівників. За допомогою міометричного методу було зібрано дані про тонус, еластичність і жорсткість СМ. Характеристики СМ (тонус, еластичність і жорсткість) вимірювалися в стані розслаблення, як правої, так і лівої частини тіла, в центрі таких м'язів: m. tibialis anterior, m. extensor digitorum, m. adductor pollicis, m. abductor pollicis brevis, m. flexor carpi radialis, m. gastrocnemius cm, m. trapezius (дві ділянки - верхня область, середня область) і m. erector spinae. Працівників, які брали участь у дослідженні, було розподілено на 8 груп за статтю (чоловіки і жінки), за віком (до 35 років і старше 35 років) та за індексом маси тіла (ІМТ) (до 25 і більше 25). Порівняльний аналіз надав змогу виявити, в більшості випадків, статистично значущу різницю (p << 0,05) між досліджуваними показниками м'язів в цих групах. Отже, значення норми показників тонусу, еластичності і жорсткості досліджуваних м'язів мають розраховуватися з урахуванням статі, віку і значень ІМТ. Зазначено, що міометричний метод надає додаткову інформацію для медичних досліджень у сфері охорони праці, полегшує встановлення діагнозу та проведення моніторингу за станом СМ, який змінюється внаслідок виконання роботи, тим самим зменшується ризик кумулятивного травмування на виробництві. Розроблення нормативних показників для СМ сприяє виявленню м'язів, що знаходяться в небезпечній зоні кумулятивного травмування.