Досліджуються проблеми мотивації наукової творчості видатних українських істориків другої половини XIX - початку XX ст. - представників так званої народницької концепції - М.Костомарова, В.Антоновича та М.Грушевського, питання творчої продуктивності зазначених істориків та їх фахового вибору. Розглядається інститут науки як фактор існування української народницької концепції, роль духовності і християнської моралі в житті і науковій діяльності М.Костомарова, етико-релігійна і "наукова" мотивація творчості М.Грушевського, парадокси дослідження школи В.Антоновича, проблеми зміни його конфесійної приналежності та ін.