Наведено результати історіографічного дослідження автохтонного селянства Наддніпрянщини від початку "великих реформ" 1860-х рр. до Першої світової війни у контексті його соціокультурної цілісності. Розглянуто езотеричні особливості, ментальні імперативи соціальної самобутності, історичні типи самосвідомості, релігійно-побутові ідеали українського селянства. Охарактеризовано традиційну селянську спільноту за умов модернізації соціального довкілля. Проаналізовано самобутність подружніх стосунків і роль дітей в свідомості батьків. Особливу увагу приділено проблемам збереження етнокультурної ідентичності українців.

Приведены результаты историографического исследования автохонного крестьянства Надднепрянщины от начала "великих реформ" 1860-х гг. до Первой мировой войны в контексте его социокультурной целостности. Рассмотрены эзотерические особенности, ментальные императивы социальной самобытности, исторические типы самосознания, религиозно-бытовые идеалы украинского крестьянства. Охарактеризована традиционная крестьянская общность в условиях модернизации социального окружения. Проанализированы самобытность супружеских отношений и роль детей в сознании родителей. Особое внимание уделено проблемам сохранения этнокультурной идентичности украинцев.