Висвітлено тенденції дослідження художнього тексту в контексті сучасних лінгвістичних парадигм. Акцентовано на комунікативно-прагматичних і когнітивно-дискурсивних його вимірах. Розкрито сутність внутрішньої форми слова (як асоціативно-образного компонента значення лексеми) та її функції у поетичному тексті. Розкрито питання, пов'язані з характером, семантичною структурою оцінно-образної номінації, зокрема з її функціонально-комунікативним навантаженням у "малій прозі" кінця XIX - початку XX ст. Визначено статус дескриптивних номенів, проведено їх типологію, простежено реалізацію текстотвірно-прагматичного й образотвірного потенціалу дескрипцій у сучасній "малій прозі". Розглянуто лінгвістичний статус категорії імпліцитності, виявлено комунікативно значущі лексичні засоби її формування та показано їх функціональне навантаження у текстах української драми початку XX ст. Досліджено особливості реалізації проспекції у текстах сучасних українських художників слова.