Запропоновано новий підхід до розгляду категорії позиційно стійких, нерозкладних компонентів у структурі речення. Визначено статус стійкого синтаксичного зв'язку, синтаксично та семантично неподільних словосполучень, розглянуто їх використання в ролі головних членів речення і поширювачів, а також проаналізовано в аспекті кореферентності та формально-семантичних співвідношень з іншими засобами вираження.