Розглянуто управління знаннями як невід'ємну складову інноваційного розвитку економіки, що орієнтується на використання інтелектуального капіталу, високу якість освіти, високорезультативну наукову діяльність, а також на створення високотехнологічного виробництва. Розкрито визначальні категорії, теоретичні положення, фактори та організаційні форми управління знаннями. Показано функцію освітнього та наукового потенціалу у формуванні інтелектуального капіталу, який впливає на створення конкурентних переваг і сприяє реалізації політики стратегічного управління знаннями в процесі інноваційного розвитку економіки. Розкрито підходи до підвищення ефективності технологій управління знаннями з урахуванням механізму інтеграції стратегічного управління та інноваційного розвитку.