На основі лонгітюдного дослідження проаналізовано життєві межі та гендерні структурно-функціональні особливості переживань вікових нормативних криз (7-ми, 13-ти, 23-х років). Визначено основні пошукові домінанти у вивченні вікових криз. Сформульовано положення парадигми розвитку переживань вікових крих. Надано емпіричну аргументацію на користь ідей циклічності та фазовості вікового розвитку. Актуалізовано проблему вивчення вікових криз у життєвому шляху особистості: від входження в дорослість до старості.