Розглянуто теоретико-методологічні проблеми регулювання економічних процесів за умов криз і невизначеності. Викладено політекономічну парадигматику сталого розвитку, концептуальний механізм прискореного економічного розвитку, методологічні основи діагностики стану та перспектив розвитку соціо-економічних систем. Досліджено тенденції, обгрунтовано пріоритети та ключові завдання інституційних перетворень. Визначено стратегічні інструменти реформування економічних систем, у тому числі напрямки реформування фінансово-кредитного механізму, бюджетної та інвестиційно-інноваційної політики. Розкрито прикладні аспекти та функціональні складові реформування мікроекономічних систем.