Досліджено неповноту (еліпсис) як одну з фундаментальних категорій мовознавства, логіки, філософії, та дихотомійну до неї категорію надлишковості (плеоназм). Вивчено одиниці, категорії, типологічні підходи та парадигми синтаксичного рівня мови. Розглянуто різновиди неповних речень. Охарактеризовано еліпсовий присудок (частину присудка) в традиційно та контекстуально неповних реченнях. Приділено увагу парадоксу однослівних фразеологізмів (бігма, чортма й бігме), парцильованим та приєднувальним конструкціям. Проаналізовано когнітивний потенціал неповноти та надлишковості.