Вперше в українському літературознавстві запропоновано узагальнену інтерпретацію феномену Нью-Йоркської групи з перспективи міфопоетики, яка упорядковує, наближує та по-новому інтерпретує сучасні дослідження, дозволяє поглянути на цю феноменальну тему з цілісного погляду. Проаналізовано великий об'ємний текстовий матеріал, представлений текстами поетів Нью-Йоркської групи (Е. Андієвської, Б. Бойчука, Ж. Васильківської, В. Вовк, П. Килини, Б. Рубчака, Ю. Тарнавського та ін.). Уперше досліджено специфіку міфу як чинника "символічної автобіографії" Нью-Йоркської групи. Показано топографію її самопрезентацій, досліджено жанрову гібридність творів цієї групи у зв'язку з її стильовими пріоритетами та рефлексогенними координатами на сторінках антологій. Уперше зафіксовано конкретні художні механізми міфологізації і реміфологізації на рівні міфогеми вигнання, деконструкції міфу про минуле. Описано специфіку суб'єктивної предикативності у сонетах, обгрунтовано та проаналізовано міфічний дискурс втраченого простору та сакральні мотиви у творчості поетів цього угруповання.