Зазначено, що це перше в українському мовознавстві дослідження, що цілісно розкриває еволюцію статусу староукраїнської (руської) мови та мовної та мовно-етнічної (національної) свідомости впродовж ХІV - ХVІІ ст. у двох провідних елітарних середовищах: урядово-шляхетських і духовно-освітніх. Досліджено зміну моделі світу крізь призму змін староукраїнської (руської) мови та інших мов: від теоцентризму до антропоцентризму; від панславізму до староукраїнської (руської) мови; від мовного універсалізму до українськомовного етнонаціонального самоусвідомлення. Акцентовано, що староукраїнська (руська) мова, відходячи за надскладних суспільнополітичних обставин XVIII ст., відкрила шлях для живої народної української мови.