Досліджено інституційні процеси у сфері етнополітики Австро-Угорщини, що стосуються забезпечення прав і потреб етнічних політичних акторів, процесів зовнішньої та внутрішньої інституціоналізації українських, польських, єврейських, румунських і німецьких політичних акторів Галичини та Буковини. Охарактеризовано нормативно-правову основу формалізації політичної участі громадян, пріоритети політики держави за умов етнічнеого пробудження. Простежено генезу етнічного каталізатора політичної мобілізації, визначено співвідношення професійної структури та ліній соціального розмежування в етнічному вимірі. Проаналізовано платформи та стратегії діяльності політичних партій, створених за етнічним принципом. Значну увагу приділено мобілізаційним факторам електоральної та протестної електоральної участі, каталізаторам конкуренції між різностатусними етнонаціональними спільнотами. Акцентовано на варіативності захисту групових інтересів, компромісах та консенсусах формалізованих та неформалізованих етнічних політичних акторів.