Досліджено феномен історичної пам'яті про святого рівноапостольного князя Володимира. Здійснено комплексний аналіз становлення, розвитку та трансформації пам'яті про хрестителя Русі у східнослов'янському світі. На основі першоджерел досліджено форми її функціонування, засоби маніфестації та їх вплив на процеси національно-культурної самоідентифікації народів Східної Європи. Встановлено, що в своїх первісних формах вшанування пам'яті Володимира склалося ще в києво-руські часи. Контури його святості були намічені вже в "Повісті временних літ", "Слові про Закон і Благодать" київського митрополита Іларіона, "Пам'яті та Похвалі" Якова Мніха та інших давньоруських творах. Однак канонізація Володимира, тобто офіційна процедура залучення його до сонму святих відбулася порівняно пізно - ймовірно, десь у кінці XIII - на початку XIV ст. Тоді ж набула своєї остаточної форми й титулатура Володимира - "святий рівноапостольний самодержець Руської землі".