Розглянуто філософію М. Гайдеггера в контексті екзистенційного мислення. Здійснено історико-філософське дослідження витоків екзистенціалізму, специфіки його ідей та особливостей розвитку, починаючи від раннього Модерну та завершуючи кінцем XIX ст. (в основному на прикладі спроб Б. Паскаля, С. К'єркегора та Ф. Достоєвского). Наведено способи, завдяки яким "ранній" Гайдеггер, "секуляризуючи" чимало ідей названих християнських попередників екзистенціалізму, запропонував власне, детерміноване передовсім фактично-історичним і "негативістсько-динамічним" розумінням, тлумачення проблем людської ідентичності.