Розглянуто концепцію феномену письма про Себе фікційного суб’єкта. Критична оптика дослідження поєднує культурно-історичні особливості епох (від XVIII до початку XXI ст.), жанрові модуси письма про Себе (лист, щоденник, мнемографія), що дозволяє простежувати трансісторичні константи тексту-письма. Особливу увагу приділено комунікативній рамці та кодам простору письма, що дозволяють вказати на специфіку конструювання ідентичності суб'єкта. Проаналізовано концепт особистісного письма у французькому літературознавстві в історичному аспекті. Акцентовано увагу, що герой в есеїстичній діяльності письма про Себе існує як суб’єкт письма - наратор.