Розглянуто різноманітні течії та школи в історіографії декабристського руху ( офіційно-охоронну, дворянську, революційну, ліберальну, марксистську), проаналізовано праці М. І. Богдановича, М. К. Шильдера, М. Г. Устрялова, А. П. Щапова, О. І. Герцена та М. П. Огарьова. Дослідженно стосунки "апостолів свободи" з видатними сучасниками - О. С. Пушкіним, Т. Г. Шевченком, М. П. Драгомановим. Декабристознавство розглянуто в динаміці, від зародження інтересу до декабристів у професорів університету Св. Володимира В. С. Іконникова та М. В. Довнар-Запольського на межі XIX і XX ст. до занепаду української декабристознавчої школи у середині 1930-х рр., коли більшість її адептів була або знищена, або потрапила за колючий дріт. Накопичення історичною наукою знань про декабристів подано в контексті доль дослідників: В. М. Базилевича, П. П. Филиповича, М. Є. Слабченка, О. Ю. Гермайзе та ін. Увагу приділено періоду зародження та становлення української школи декабристознавства на початку XX ст. - у середині 1930-х рр., визначено внесок окремих дослідників (В. І. Маслова, Д.І. Багалія, С. О. Єфремова, Л. П. Добровольського, П. П. Филиповича) у розвиток вітчизняної декабріани.