Україна входить до десятка країн з найвищим у світі тягарем мультирезистентного туберкульозу (МРТБ). Успішність лікування в Україні залишається нижчою за світові показники, про які звітує Всесвітня організація охорони здоров'я. Наразі бракує даних щодо факторів, за якими можна передбачати погані результати лікування МРТБ в Україні. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування пацієнтів з МРТБ, які розпочали його в Київській області від 1 січня 2012 до 31 березня 2015. Для виявлення факторів, вплив яких на початку лікування асоціюється із поганими результатами лікування МРТБ, застосовували логістичну регресію. У когорті дослідження з 360 хворих ефективність лікування становилавсього 18,1 % (65 осіб), 131 (36,4 %) померли, лікування перервали 115 (31,9 %), невдале лікування констатовано у 37 (10,3 %) пацієнтів. За допомогою мультиваріатного аналізу визначено, що найпотужнішим предиктором поганого результату лікування була наявність ВІЛ-інфекції без антиретровірусної терапії (АРТ) (узгоджене відношення шансів (уВШ) 10,07; 95 % ДІ 1,20 - 84,45; p = 0,03), а також туберкульозу із розширеною медикаментозною стійкістю (уВШ 9,19; 95 % ДІ 1,17 - 72,06; p = 0,03). У ВІЛ-позитивних хворих, які одержували АРТ, ризик поганого результату лікування не був підвищеним (уВШ 1,43; 95 % ДІ 0,58 - 3,54; p = 0,44). Також не вплинуло на ризик проведення на початку лікування тестування за методом GeneXpert (уВШ 1,31; 95 % ДІ 0,63 - 2,73). Дійшли висновку, що раннє призначення АРТ хворим з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ у чіткій відповідності до національної нормативної бази і використання результатів тестів на медикаментозну чутливість для складання режиму лікування може суттєво вплинути на результати лікування МРТБ в Україні. Висновки: у когорті першого кварталу 2015 р. ефективність лікування МРТБ в Київській області становить 49,6 % і коливається у різний районах області від 100 до 25 %.

Мета роботи - провести систематичний огляд і метааналіз, щоб підсумувати докази впливу діабету на результати лікування туберкульозу (ТБ). Вивчено PubMed, EMBASE та регіональні індекси ВООЗ за період з 1 січня 1980 р. до 31 грудня 2010 р. і посилання на відповідні статті з доповідями про спостережні дослідження за участю осіб з діабетом, які одержували лікування від ТБ. Проаналізовано 742 статті, які включали 33 дослідження, з них у 9-ти повідомляли про трансформацію культури через 2 - 3 міс. у 12-ти - про поєднання невдалого лікування і смерті, у 23-х - про смертельні наслідки, у 4-х - про смерть з урахуванням віку та інших можливих чинників, у 5-ти - про рецидиви, у 4-х - про стійкість до протитуберкульозних препаратів рецидивуючого ТБ. Діабет асоціюється з підвищеним ризиком невдачі лікування і смерті під час протитуберкульозного лікування. У пацієнтів з діабетом відношення ризиків (ВР) поєднання невдалого лікування і смерті становить 1,69 (95 % довірчий інтервал (ДІ) 1,36 - 2,12). ВР смерті під час лікування ТБ в 23-х нескоректованих дослідженнях дорівнювало 1,89 (95 % ДІ 1,52 - 2,36), цей показник збільшується до ефекту, оціненого 4,95 (95 % ДІ 2,69 - 9,10), зокрема в 4-х скоригованих дослідженнях з урахуванням віку та інших потенційних чинників. Діабет також пов'язаний з підвищеним ризиком рецидиву (ВР 3,89; 95 % ДІ 2,43 - 6,23). Не знайдено доказів підвищеного ризику рецидиву ТБ зі штамами, стійкими до протитуберкульозних препаратів, у хворих на цукровий діабет. Дослідження, в яких оцінювали зміну культури мокроти через 2 - 3 міс протитуберкульозної терапії, були різнорідними з ВР від 0,79 до 3,25. Висновки: діабет підвищує ризик поєднання невдалого лікування і смерті, смерті та рецидиву у хворих на ТБ. Це потребує підвищеної уваги до лікування ТБ в осіб з діабетом, зокрема проведення тестування у разі підозри на цукровий діабет, покращання контролю рівня глюкози та клінічного і терапевтичного моніторингу.

Мета роботи - вивчення екзогенних чинників ризику в 142-х нових випадках туберкульозу легень з неуспішним лікуванням у порівнянні з 105 успішно пролікованими хворими за DOTS-стратегією. Захворюваність на туберкульоз в Республіці Молдова на сьогодні досить висока (104,6 на 100 тис. у 2012 р.), ефективність лікування низька (62 % у 2012 р.) в основному через переривання програми терапії (7,8 % у 2012 р.) і відмов (3,5 % у 2012 р.), що характеризує епідеміологічну ситуацію як не цілком благополучну. До високих чинників ризику зараховують чоловічу стать, економічно несприятливу ситуацію в країні, високий рівень міграції, кількість звільнених з-під варти. До середніх чинників ризику зараховують неповну освіту і крайню бідність. Висновки: соціальна освітня та технічна підтримка мають бути реалізовані для всіх осіб, які належать до груп ризику із захворювання на туберкульоз, з метою підвищення ефективності контролю за епідеміологічною ситуацією з цього інфекційного захворювання.

Останнім часом математичні моделі використовують для прогнозування майбутньої мультирезистентності туберкульозу. За цими моделями вираховують ступінь загрози мультирезистентності для служб контролю туберкульозу залежно від відносного пристосування мультирезистентних штамів (МРШ). Якщо середня пристосованість МРШ буде значно меншою від чутливих, тоді утворення резистентних штамів не ставитиме під загрозу успішність боротьби та контролю туберкульозу. Мультирезистентність туберкульозу формується шляхом послідовно набутого ряду різних однолокусних мутацій, які матимуть гетерогенні фенотипічні ефекти. Змодульовано вплив початкових пристосувань, оцінених за появою мультирезистентного туберкульозу за умови, що відносна пристосованість МРШ є гетерогенною. Виявлено, що навіть тоді, коли середня відносна пристосованість штамів із мультирезистентністю низька та наявні програми контролю за туберкульозом ефективні, маленькі субпопуляції відповідних МРШ можуть витіснити інші штами, як чутливі, так і стійкі. З'ясовано, що поточні епідеміологічні та короткострокові заходи з контролю туберкульозу на тлі загального тягаря мультирезистентності не доводять, що кількість МРШ може бути знижена без застосування специфічних зусиль із обмеження передачі інфекції від хворих на мультирезистентний туберкульоз.

У значної частини пацієнтів з ВІЛ/СНІДом пошкоджується нервова система. Спостережено також випадки, коли опортуністичні інфекції нервової системи, особливо герпесвірусного походження, можуть приховувати основне захворювання, що ускладнює діагностику. Повідомлено про випадок захворювання 41-річної жінки, яка поступила до Центру інфекційних уражень нервової системи (Київ, Україна) в серпні 2018 р. після розвитку гострої лихоманки, що супроводжувалася лівостороннім геміпарезом, порушенням координації, з підозрою на демієлінізуюче захворювання. Туберкульоз і ВІЛ не виявлено. Фізикальне обстеження показало тремтіння в руках під час проби Барре. Координаторні тести виконувала з інтенцією, хиткість у позі Ромберга. За МРТ виявлено невелике вогнище. Антитіла до HSV1/2, CMV, Тох. gondii було виявлено в лікворі і крові. Під час дослідження крові було виявлено ДНК EBV і РНК HCV. Експрес-тест на ВІЛ виявився негативним. Повторний аналіз крові, проведений через 10 днів, показав низький рівень CD4<^>+ T-клітин (36 клітин/1 мкл) і РНК ВІЛ (850104 коп/мл). Також було виявлено антитіла до ВІЛ. В результаті пацієнтку було переведено у спеціалізоване відділення для подальшого лікування. Висновки: з огляду на високий клінічний поліморфізм ВІЛ/СНІДу лікарі всіх спеціальностей повинні бути уважні до можливих неврологічних виявів цього захворювання для своєчасної діагностики та лікування пацієнтів.

Мета роботи - звернути увагу лікарів на стерильні менінгоенцефаліти, які насправді можуть бути викликані мікобактеріями туберкульозу. В роботі було використано рутинні лабораторні методи. Послідовності бактеріальної та вірусної ДНК кількісно визначали за допомогою реал-тайм полімеразної реакції. Для пошуку M. tuberculosis осад СМР окрашували за Ziehl - Neelsen і культивували на середовищі Lowenstein - Jensen. До лікарні було доставлено молоду жінку зі скаргами на лихоманку, головний біль і галюцинації. В неї також спостерігались менінгеальні симптоми. У зразку спинномозкової рідини (СМР) було відмічено плейоцитоз, знижений рівень глюкози, а також виявлено ДНК ВПГ-1 та антитіла до вірусу. Попри застосування антибіотиків та ацикловіру стан пацієнтки погіршувався. Другий зразок СМР, одержаний через тиждень після першого, характеризувався більш високим рівнем цитозу та наявністю фібринового згустка, який часто зустрічається за туберкульозного менінгіту. Отже, туберкульоз став вважатися найбільш ймовірною причиною захворювання. Виявлення ДНК M. tuberculosis у третьому зразку СМР підтвердило діагноз. Пацієнтка почала одержувати протитуберкульозне лікування з гарним ефектом. Висновки: у будь-яких випадках стерильного менінгоенцефаліту слід мати на увазі можливість прихованого втручання у процес M. tuberculosis. Емпіричне призначення протитуберкульозної терапії може бути корисним у випадках ідіопатичного менінгоенцефаліту.

Швидкий розвиток резистентності мікобактерії туберкульозу до більшості препаратів загрожує втратою контролю над епідемією цієї хвороби. Досі не повною мірою вивчено механізми резистентності, визначені шляхом відбору резистентних штамів, та їх генетичну мінливість. За допомогою використання 116-ти нових послідовностей та 7-ми рано виявлених послідовностей цільних геномів мікобактерій туберкульозу визначено геномні сигнатури позитивної селекції, характерні для 47-ми лікарсько-стійких штамів мікобактерій. Під час аналізу конвергентної еволюції мікобактерії туберкульозу відкрито 100 % із фрагментів відомих маркерів резистентності. Цей факт підтверджено завдяки незалежній фіксації мутації в одному й тому ж положенні нуклеотида або гена. Знайдено докази щодо позитивної селекції резистентних штамів у додаткових 39-ти частинах геному. Ці фрагменти кодують біосинтез клітинної стінки, регуляцію транскрипції і репарацію ДНК. Мутації в цих частинах геному можуть безпосередньо зумовлювати стійкість до хіміопрепаратів. Використано функціональний генетичний аналіз мутацій у гені ponA1, який у пробірці демонструє перевагу росту за присутності рифампіцину.

Мета роботи - оцінка доступності мігрантів до послуг охорони здоров'я і виявлення факторів, що викликають захворюваність на туберкульоз (ТБ). У Молдові реєструють високу захворюваність на ТБ і дуже високий показник міграції у порівнянні з країнами європейського регіону. Обстежено 1 207 трудових мігрантів. Виявлено 98 хворих на ТБ легень. Встановлено, що особливостями мігрантів є тяжкодоступність контактів, недоступність до послуг охорони здоров'я, низький рівень інформованості про власний стан здоров'я. Уразливість мігрантів щодо ТБ підтверджена сукупністю кількох екзогенних умов, які ускладнювалися туберкульозним контактом. Висновки: міграція є специфічним фактором ризику для громадського здоров'я населення Молдови. Необхідні умови для здійснення скринінгових заходів з метою виявлення хворих на ТБ. Забезпечення високого рівня доступності до медичної допомоги є мірою оптимізації громадського здоров'я цієї тяжкодоступної для контролю групи.

Пацієнти з коморбідністю ВІЛ/ТБ мають більший ризик для формування множинної лікарської стійкості, що в асоціації з нижчим показником ефективності лікування становить загрозу щодо ефективного подалання туберкульозної інфекції та впливає на зростання показника смертності. Мета роботи - порівняльна оцінка формування резистентності до протитуберкульозних препаратів першого ряду у пацієнтів з поєднаною інфекцією ТБ/ВІЛ. У роботі проведено ретроспективне описове дослідження, спрямоване на фактори ризику, біологічні, соціальні, епідеміологічні особливості; застосовано управління реєстрацією випадків; використано методи променевої діагностики, мікробіологічні характеристики 248 пацієнтів з коморбідністю ТБ/ВІЛ, зареєстрованих у місті Кишиневі з 2010 по 2015 рр. Було сформовано 2 групи: 161 пацієнт загальної вибірки з чутливим туберкульозом та група з 87 пацієнтів з мультирезистентним туберкульозом. Дві третини пацієнтів були чоловіки віком менше 45 років, і більшість з них були з міських районів. Одну третину від загальної вибірки було виявлено на етапі звертання у заклади первинної медико-санітарної допомоги та одна третина - пульмонологом. Пацієнти із симптомами становили більшість від загальної вибірки, і щорічним скринінгом була виявлена лише невелика кількість випадків. З переважно високим ризиком були пацієнти, які мали туберкульозний анамнез та низький рівень інфекційного контакту, що показує поганий скринінг у групах високого ризику. Контакт із хворими на туберкульоз становив групу високого ризику. Більшість лікувалися за схемою лікарсько-чутливого туберкульозу, незважаючи на відмінності у профілі лікарської стійкості. Низький результат ефективності лікування в обох групах і висока частота смерті вказує на погане прецедентне управління пацієнтами з коморбідністю ВІЛ/ТБ. Висновки: низький результат лікування в обох групах і високий рівень смертності продемонстрували поганий контроль щодо оцінки прогнозу формування коморбідності ТБ/ВІЛ у групах ризику.

Стандартне лікування нових випадків туберкульозу з множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ) відповідно до рекомендацій ВООЗ в Республіці Молдова проводиться з 2005 р. і показує низький результат лікування. Насправді рівень успішного лікування збільшується за рахунок виключення пацієнтів з МЛС-ТБ із загальної когорти. Основна частина пацієнтів з низькими показниками результатів лікування представлена лікуванням, яке не вдалося, і втрачене в наступних випадках. Мета роботи - оцінити фактори ризику невдачі лікування МЛС-ТБ. Проведено ретроспективне вибіркове дослідження соціальних, демографічних, економічних та епідеміологічних особливостей ведення хворих, діагностики радіологічних аспектів та мікробіологічних характеристик 131 пацієнта з легеневим МЛС-ТБ, зареєстрованого у місті Кишиневі з 2010 по 2015 рік, з різними результатами. Встановлено, що основними факторами ризику втрати ефективності лікування були соціальна вразливість пацієнта і захворювання, пов'язані з характеристиками: великі форми туберкульозу легень і за участі понад 3 сегментів легень. Висновки: підвищення обізнаності пацієнтів з МЛС-ТБ, дотримання режиму лікування та рання діагностика поліпшить результати лікування.

Мета роботи - аналіз епідеміологічних показників туберкульозу (ТБ) у двох регіонах Молдови (містах Кишинев і Бєльці) у порівнянні з національними даними Чернівецької області (Західна Україна) за допомогою порівняльної оцінки соціально-медичних факторів ризику у пацієнтів з трьох обраних регіонів. Проведено ретроспективне рандомізоване вибіркове описове дослідження впливу факторів ризику ТБ і соціальноекономічних особливостей у 228-ми нових випадків ТБ легень у Кишиневі та Бєльцях (Республіка Молдова) і 271-му нових випадків ТБ легень у Чернівецькій області (Україна). Критерії введення: вік понад 18 років, новий випадок ТБ легень, діагностований за мікробіологічними методами, позитивний результат аналізу GeneXpert MTB/RIF, підписана інформована згода. Перша вибірка включала 185 пацієнтів із Молдови, відібраних як діагностовані і терапевтично керовані в межах медичних спеціалізованих організацій Кишинева (група Кишинів - CG), до другої ввійшли 43 хворих із Бєльців (Balti група - BG), а третя група - українська - складалася з 271-го пацієнта з Чернівецької області (група Чернівці - ChG). Усіх їх було зареєстровано в період 01.01.2015 - 31.12.2015. Використано соціальні, епідеміологічні методи, статистичний аналіз, графічне зображення і аналітична оцінка за допомогою програмного забезпечення Microsoft Excel XP. Вивчено питання, пов'язані із захворюваністю на туберкульоз. У глобальній епідеміологічній ситуації основними епідеміологічними показниками, що характеризують поширення ТБ серед населення загалом, були такі: захворюваність (кількість нових випадків і рецидивів, зареєстрованих на 100 000 населення), частота нових випадків захворювання, поширеність і смертність. Згідно з даними Національного центру Молдови з управління в галузі охорони здоров'я, в період 2013 - 2015 рр. зареєстровано суттєве зниження всіх показників щодо ТБ. Пацієнтів було розподілено відповідно до біологічних характеристик. Чоловіків і молодих людей відбирали за допомогою методів скринінгу і за значущістю факторів ризику. Хоча епідеміологічний вплив є найважливішим фактором захворюваності на ТБ, відсоток хворих на ТБ дуже низький в усіх трьох регіонах через низьку якість перехресного дослідження. Порівняльна оцінка факторів ризику в трансприкордонному регіоні Молдова - Україна є найважливішою парадигмою дослідження. Доведено, що без досягнення статистичного порогу найвищим прогностичним показником є рівень безробітних пацієнтів у ChG у порівнянні з CG і BG. Першою цільовою групою є соціально та економічно уразливі молоді люди, коморбідні пацієнти, мігранти та особи, які зловживають алкоголем. Висновки: у Республіці Молдова спостерігається безперервне зменшення кількості населення на тлі збільшення частки міських жителів, що сприяє популяризації послуг охорони здоров'я, які стали значно доступнішими в містах. В Україні зменшується цей показник за рахунок територіального перерозподілу. Така ж сама тенденція простежується і в Чернівецькій області. У 2015 р. глобальна поширеність ТБ в Україні була нижчою, ніж у 2013 і 2014 рр., однак темп зниження недостатній у порівнянні з Республікою Молдова.

Мета роботи - порівняльний аналіз загальних неспецифічних адаптивних реакцій і інтоксикаційних показників у хворих на інфільтративний туберкульоз легень. Імунологічні показники і загальні адаптивні реакції було проаналізовано у 374-х пацієнтів з інфільтративним туберкульозом легень. Показано ефективність протитуберкульозного впливу на структуру адаптивних реакцій у хворих з лімітованими процесами. Незважаючи на зменшення інтоксикаційних показників в обох групах, високий рівень імунних циркулюючих комплексів у момент завершення інтенсивної фази хіміотерапії показує недостатню імуноадаптивну і дезінтоксикаційну ефективність стандартного протитуберкульозного лікування. Висновки: стандартне протитуберкульозне лікування демонструє недостатню ефективність імунного відновлення, вимагаючи асоційованих імуноадаптивних препаратів.

Мета роботи - оцінка соціальних особливостей хворих на туберкульоз (ТБ) легень для розробки покращаних рекомендацій з питань політики у програмі боротьби з ТБ. Проведено ретроспективне селективне описове дослідження соціальних особливостей 361-го хворого на ТБ легень, госпіталізованого в муніципальну клінічну фтизіопульмонологічну лікарню Кишинева в період від 01.01.2014 до 01.01.2015 р. Соціально-економічний аналіз виявив переважання чоловіків (67,8 %), пацієнтів з вікової групи 18 - 40 років (57,98 %) і соціально одиноких (57,07 %) осіб. Куріння (86,42 %) і зловживання алкоголем (25,21 %) були найбільш розповсюдженими шкідливими звичками. Переважали пацієнти матеріально незабезпечені (60,67 %) і без медичного страхування (43,76 %), в меншому співвідношенні було виявлено трудові мігранти (6,37 %), а також колишні в'язні (4,71 %). Висновки: національна політика має бути спрямована на розробку програм, орієнтованих на вразливі групи пацієнтів без соціального та медичного забезпечення, для покращання соціального добробуту хворих на ТБ.

Мета роботи - краще розуміння оптимальних режимів антимікобактеріальної хіміотерапії туберкульозу з множинною лікарською стійкістю має важливе значення для розширення загального доступу до ефективного лікування і для розробки нових методів лікування мультирезистентного туберкульозу (МРТБ). Проведено систематичний огляд, щоб визначити й обгрунтувати оптимальну тривалість і дозування протитуберкульозних препаратів (ПТП) у скороченому режимі антимікобактеріальної хіміотерапії для МРТБ. Пошук проводили у трьох електронних базах даних (MEDLINE, EMBASE і PubMed) для виявлення проспективних досліджень, які включали результати застосування скороченого режиму антимікобактеріальної хіміотерапії для МРТБ. Знайдено тільки 3 відповідних дослідження для цього огляду: 1-ше - "Висока ефективність 12-місячного курсу хіміотерапії для хворих на МРТБ в Камеруні" (режим "Камерун"); 2-ге - "Високий рівень успішного лікування стандартним коротким курсом хворих на туберкульоз із множинною лікарською стійкістю у Нігері: жодного рецидиву" (режим "Нігер"); 3-тє - "Успішний "9-місячний Бангладеський режим" для хворих на туберкульоз із множинною лікарською стійкістю серед більше ніж 500 пацієнтів" (режим "Бангладеш"). Дослідження мають незначну клінічну та методологічну гетерогенність, що надає змогу зробити достовірні висновки результатів порівняння. Всі три скорочених режими лікування мали однаковий склад і кількість ПТП у режимі, але застосовувались різні дозування фторхінолонів, ізоніазиду та клофазиміну та відрізнялись між собою за тривалістю лікування. Статистично значущої різниці між високими дозами ПТП, які застосовувались протягом 9 міс, і звичайними дозами ПТП, які застосовувалися протягом 12 міс для лікування МРТБ, не виявлено. Відношення ризиків складає 0,77 (95 % ДІ 0,48 - 1,25). Помилка вибірки, розрахована за коефіцієнтом I<^>2 = 0 % (від 0 до 40 % не має значення). Висновки: протитуберкульозні препарати можуть використовуватись у середніх терапевтичних дозах протягом 9 міс основного курсу лікування МРТБ, оскільки застосування більш високих доз фторхінолонів, ізоніазиду і клофазиміну не вплинули на ефективність лікування, як і більша тривалість основного курсу, - 12 міс відповідно.

On May 16 - 17, 2018 Public Health center of Ministry of Health of Ukrainian and National Medical O. O. Bogomoletz University held a National-level conference on current issues of TB diagnosis and treatment. USAID, Global Fund to fight AIDS, tuberculosis and malaria and Partnership Stop TB Ukraine supported the conference.

Досліджено групу з 119 осіб (71 чоловіків, 48 жінок), хворих на туберкульоз легень, віком від 20 до 74 років. Контрольну групу становили 59 практично здорових осіб аналогічного віку (37 чоловіків, 22 жінки). Для оцінки клінічного перебігу каріозної хвороби використовували аналіз даних клінічного дослідження (анамнезу, візуальної та індексної оцінки стану твердих тканин зубів, індексної оцінки поширеності та інтенсивності карієсу, карієсрезистентності емалі). Для оцінки поширеності патологічних уражень тканин пародонта використовували аналіз амнестичних даних, візуальну та індексну оцінку стану тканин пародонта (індекси Федорова - Володкіної, Green - Wermillion, РМА, IГ, CPITN). Верифікацію діагнозу захворювань тканин пародонта здійснювали з використанням рентгенологічних методів. Проведені дослідження підтверджують, що стоматологічні захворювання у хворих на туберкульоз легень характеризуються поширеністю й тенденцією до прогресування, що призводить до втрати зубів і ускладнює перебіг туберкульозного процесу. Висновки: на основі одержаних даних слід виділити наступні рекомендації лікарю-стоматологу: знати симптоми ураження порожнини рота і патогенез захворювання; брати участь в постановці діагнозу "туберкульоз" від початку і до термінальної стадії; надати хворому на туберкульоз легень адекватну стоматологічну допомогу за умов строгого дотримання правил асептики й антисептики.

В останні роки особливої актуальності набуває проблема вивчення туберкульозу як внутрішнього чинника ризику в розвитку стоматологічної патології, виявлення прогностичних факторів ризику і створення індивідуальної програми стоматологічної профілактики для даного контингенту хворих. Мета роботи - вивчити особливості клінічних виявів і перебігу стоматологічних захворювань у хворих на тлі туберкульозу легень (ТБЛ). Проведено клініко-лабораторні дослідження в 119-ти (71 чоловік, 48 жінок) пацієнтів, хворих на ТБЛ, віком 20 - 74 років, які перебували на стаціонарному лікуванні в Київській міській туберкульозній лікарні № 1 з диспансерним відділенням. Одночасно було обстежено 59 осіб аналогічного віку (37 чоловіків, 22 жінок) практично здорових, без патологічних змін в організмі (контрольна група). Патологічні зміни тканин пародонта було діагностовано у (<$E99,9~symbol С~4,5>) % випадків на відміну від контрольної групи - (<$E23,7~symbol С~5,5>) %. Перебіг патологічних процесів у тканинах пародонта у хворих на ТБЛ ускладнює низький рівень гігієнічного догляду за порожниною рота (<$E2,75~symbol С~0,086>; p << 0,05) і це підтверджується сукупністю показників оцінки стану гігієни порожнини рота - "незадовільний", "поганий", "дуже поганий" (79,7 %) на відміну від показників контрольної групи (32,18 %). Висновки: високі показники індексів гігієни порожнини рота у хворих на ТБЛ пов'язані з недостатньою гігієною порожнини рота та потребують призначення лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на профілактику та лікування стоматологічних захворювань. Хворі на ТБЛ потребують поглибленого навчання навичкам гігієни порожнини рота і регулярного стоматологічного нагляду з проведенням професійної гігієни ротової порожнини.

Проаналізовано причини поширеності мультирезистентного туберкульозу в Одеській області. Акцент зроблено на оцінці відбору хворих на лікування препаратами резервного ряду. Проведено порівняльну характеристику ефективності лікування випадків мультирезистентного туберкульозу за даними когортного аналізу. Встановлено, що хворим на мультирезистентний туберкульоз для підвищення прихильності до лікування потрібні кваліфікована психологічна допомога, індивідуальний підхід щодо призначення лікування препаратами 2-го ряду хворим з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ з глибокою імуносупресією та забезпечення контрольованої терапії на амбулаторному етапі.

Проаналізовано нормативно-правову базу України за основними напрямками у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу. Визначено проблемні питання нових законів та підзаконних актів, які потребують розроблення або вдосконалення.

Попри успіхи в діагностиці та лікуванні туберкульозу легень, досягнуті за останніх 20 років, актуальною проблемою фтизіатричної практики залишаються позалегеневі форми туберкульозу, серед яких особливої уваги потребує туберкульозний середній отит (ТСО). Для позалегеневого туберкульозного отиту характерні особливості, які унеможливлюють своєчасну діагностику та лікування згаданої патології, що з часом може призвести до виникнення секвестрів не тільки стінок барабанної порожнини, слухових кісточок, а й лабіринту з формуванням нориць та внутрішньо-черепних ускладнень. Тому особливої актуальності набуває застосування додаткових методів, а саме комп'ютерної томографії скроневих кісток у комплексі з клінічним і аудіометричним дослідженнями, для діагностики позалегеневого ТСО і оцінки ефективності лікування означеного контингенту хворих. Наведено клінічний приклад діагностики та лікування позалегеневого ТСО.