У порівнянні з іншим цивілізованим світом в Україні залишається високою захворюваність на ВІЛ-інфекцію. Недостатній рівень знань населення стосовно сучасних можливостей APT призводить до пізнього виявлення хвороби. Наведено клінічний випадок діагностики ВІЛ-інфекції у термінальній стадії хвороби у зв'язку з пізнім звертанням - на етапі розвитку множинних абсцесів мозку, ймовірно, токсоплазмозної етіології. Наголошено на крайній потребі в удосконаленні системи нагляду за ВІЛ-інфекцією. За умов високої захворюваності та пізнього звернення по медичну допомогу важливо удосконалити систему захисту здорових від можливого ВІЛ-інфікування - зробити діагностику ВІЛ-інфекції скринінговою, як гепатитів В, С і сифілісу.

Мета роботи - вивчити клініко-лабораторні, морфологічні особливості у прооперованих хворих на прогресуючий фіброзно-кавернозний туберкульоз (ФКТ) та туберкульому легень. Група досліджуваних - 23 особи з прооперованим ФКТ легень та туберкульомою легень. Застосовано комплексне клініко-лабораторне обстеження, мікробіологічне дослідження харкотиння, гістологічне дослідження операційного матеріалу. Окреслено основні чинники, що призводять до появи прогресуючих форм легеневого туберкульозу. Описано деякі клініко-лабораторні та морфологічні особливості високої активності туберкульозного запального процесу на прикладі групи обстежених хворих на ФКТ та з туберкульомами легень. Висновки: існують гістологічні особливості сучасного прогресуючого перебігу туберкульозу. Реактивацію туберкульозного процесу у випадку туберкульом можна вважати виявом сучасного патоморфозу туберкульозу. Морфологічним компонентом прогресування процесу у разі ФКТ та туберкульоми легень є перифокальна ексудативно-некротична реакція легеневої паренхіми.

Наведено результати аналізу епідеміологічної ситуації щодо ко-інфекції туберкульоз/СНІД в Україні за період з 2000 до 2009 р. включно, а також причин та термінів смерті хворих від ко-інфекції. Встановлено, що головними причинами неточної інформації щодо епідеміологічних показників та високого рівня летальності від ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ є дефекти диспансерного спостереження за хворими в центрах СНІДу та недостатня співпраця між фтизіатричною службою і службою профілактики й боротьби зі СНІДом на регіональному рівні.

Изучена динамика, структура, причины смерти больных туберкулезом на первом году его выявления в Луганской обл. с перспективой разработки регионального комплекса мероприятий по снижению как соответствующего показателя, так и смертности в целом. Анализ проведен на 510 протоколах случаев смерти больных в возрасте от 18 лет и более независимо от формы туберкулеза, причины смерти и сопутствующей патологии. Впервые в области рассчитан показатель смертности от туберкулеза до года наблюдения (на 100 тыс. населения) в динамике за период с 2005 по 2009 г., установлена истинно устойчивая тенденция к его снижению по сравнению с ситуацией в Украине в целом. Детальный анализ структуры этого показателя позволил сделать вывод о существовании серьезных медико-социальных проблем в работе по раннему выявлению туберкулеза в области, характеризующих в большей мере качество этой работы, нежели тенденции современного патоморфоза туберкулезной инфекции.

Мета роботи - вивчення кількісного розподілу інтерлейкінів (ІЛ-2, <$E gamma>-ІФН, ФНП-<$E alpha>), IgE та показників специфічного імунітету у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень залежно від клінічної форми туберкульозного процесу у порівнянні зі здоровими донорами з негативною та гіперергічною реакцією на пробу Манту. Проаналізовано рівні імунорегуляторних цитокінів у сироватці крові ІЛ-2, <$E gamma>-ІФН, ФНП-<$E alpha> та рівень IgE за допомогою імуноферментного аналізу та вміст лімфоцитів (CD2<^>+), Т-лімфоцитів (CD3<^>+), Т-лімфоцитів-хелперів (CD4<^>+), Т-лімфоцитів кілерів/супресорів (CD8<^>+), НК-клітин (CD16<^>+), активованих В-лімфоцитів (CD22<^>+) за методом визначення популяцій лімфоцитів (CD) за допомогою моноклональних антитіл, у хворих з уперше діагностованим (ВДТБЛ) вогнищевим (5 осіб), інфільтративним (42 особи) та дисемінованим (4 особи) туберкульозом легень у порівнянні зі здоровими донорами з негативною (15 осіб) та гіперергічною реакціями на пробу Манту (12 осіб). Висновки: пусковим механізмом порушення імунорегуляції специфічного клітинного імунітету у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень є зниження продукції <$E gamma>-ІФН, що відбувається до появи клінічної картини туберкульозу ще на етапі інфікування. Більш тяжкій, поширеній клінічній формі ВДТБЛ відповідають більш виражені зміни показників специфічного клітинного імунітету.

Мета роботи - порівняльний аналіз методів бактеріологічної діагностики туберкульозу і ДНК-гібридизації виявлення мікобактерій. Досліджено 1965 зразків мокротиння від хворих з уперше діагностованим туберкульозом легень. Дослідження проведено за допомогою методів світлової мікроскопії за Цілем - Нільсеном, люмінесцентної мікроскопії за методом Хагемана, посів здійснювали на живильне середовище Левенштейна - Єнсена після обробки реактивом NALC-OH. Генетичні дослідження проведено за методом прямої ДНК-гібридизації. Встановлено, що серед методів бактеріологічної діагностики туберкульозу, що їх застосовують на сьогодні в практичних лабораторіях, метод посіву є найінформативнішим. Діагностична цінність його сягає за 80 % за всіх форм туберкульозу. Висновки: метод люмінесцентної бактеріоскопії чутливіший приблизно на 10,0 %, ніж світлової бактеріоскопії. Діагностична цінність бактеріологічного методу посіву на поживні середовища становить 80 % за всіх форм туберкульозу. Метод прямої ДНК-гібридизації дає змогу майже в 90 % випадків діагностувати туберкульоз, його можна застосовувати як для скринінгу, так і для контролю терапії.

Мета роботи - порівняльний аналіз стану мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) з урахуванням факторів ризику остеопорозу у хворих на туберкульоз, саркоїдоз і рак легень. Обстежено 108 хворих (30 хворих з туберкульозом легень, 43 - з саркоїдозом, 35 - з раком легень). Денситометрію поперекового відділу хребта проведено за допомогою рентгенівського двофотонного денситометра ДРХ-А (Lunar Corp., США). Зміни МЩКТ частіше виявляли у хворих на рак легень (85,7 %) і туберкульоз (83,3 %). Остеопенічний синдром переважав у хворих на туберкульоз (70,0 %), а найпомітніше зниження МЩКТ - у хворих на рак легень (48,6 %). При саркоїдозі, переважно з хронічним перебігом, була значна кількість пацієнтів з підвищеною МЩКТ (27,9 %). Із чинників ризику остеопенічного синдрому у хворих на туберкульоз і рак вагомим було зловживання алкоголем, у хворих на саркоїдоз - зниження вентиляційної здатності легень. Висновки: зміни МЩКТ можливі у разі всіх вивчених захворювань і часто не корелювали із загальновизнаними факторами ризику. Тому для призначення коригуючої терапії необхідно провести денситометричне обстеження хворих.

Отмечено, что увеличение удельного веса деструктивных форм туберкулеза, первичная и вторичная устойчивость его микобактерий к антибактериальным препаратам и высокий уровень сопутствующей патологии значительно снижают эффективность стандартных схем химиотерапии. В таких условиях возрастает значение комплексного лечения больных с использованием коллапсотерапевтических методик. В приведенном клиническом случае после наложения искусственного пневмоторакса у больной в течение месяца отмечены динамика рассасывания инфильтративных изменений, заживление полости распада.

Розглянуто загальні питання лікувально-діагностичної допомоги хворим із позалегеневими формами туберкульозу, детально описано досвід, набутий в кістково-туберкульозному відділенні Харківської обласної туберкульозної лікарні. Наведено опис системи надання допомоги хворим із позалегеневим туберкульозом. Сформульовано рекомендації, спрямовані на поліпшення цього виду спеціалізованої медичної допомоги населенню.

Мета роботи - вивчити причину, частоту і характер рецидивів туберкульозу у Тернопільській області за 2006 - 2009 рр. Проведено ретроспективний аналіз за даними історій хвороб частоти рецидивів, показників захворюваності на туберкульоз у 104 пацієнтів, які лікувалися в обласному туберкульозному диспансері в 2006 - 2009 рр. Серед них переважали особи працездатного віку, які не мають постійної роботи, - 65 (62,5 %) та пенсіонери (22,1 %). Встановлено, що за всіх форм активного туберкульозу кількість випадків рецидивів зменшилася з 174 до 122, а захворюваність - з 15,8 до 11,2 на 100 тис. населення. Серед хворих на туберкульоз легень - відповідно з 150 до 111 та з 13,6 до 10,2 на 100 тис. населення. Основні причини рецидивів: особливості перебігу хвороби та супутні захворювання (хронічне обструктивне захворювання легенів, хронічна патологія печінки та шлунка, бронхіальна астма, цукровий діабет) - 35,6 %, недбале ставлення до здоров'я - 26 %, зловживання алкоголем, наркотиками, куріння - 26 %. Висновки: для зменшення частоти рецидивів туберкульозу треба проводити інтенсивніший курс комплексної терапії з урахуванням супутніх захворювань, ускладнень та шкідливих звичок. Украй потрібно активізувати санітарно-освітню роботу з метою формування відповідального ставлення хворого до свого здоров'я.

Ретроспективний аналіз хіміорезистентного туберкульозу, проведений на Буковині, показав зменшення кількості чутливих мікобактерій у пацієнтів із уперше діагностованим туберкульозом легень та зростання кількості резистентних форм мікобактерій у лікованих пацієнтів повторно, крім рецидиву.

Проаналізовано епідемічну ситуацію з туберкульозу у світі та Україні. Захворюваність на туберкульоз в Україні від 1992 р. до 2005 р. збільшилася у 2,4 разу (від 35,0 на 100 тис. населення в 1992 р. до 84,5 в 2005 р.). Показник смертності зріс у 2,7 разу (від 9,5 випадку на 100 тис. населення в 1992 р. до 25,3 в 2005 р.). З 2006 р. спостережено повільне зменшення захворюваності та смертності. В 2009 р. захворюваність на туберкульоз становила 72,2 на 100 тис. населення, що на 13,6 % менше у порівнянні з 2005 р., a рівень смертності знизився за цей період на 28,1 % (від 25,3 випадку на 100 тис. населення у 2005 р. до 18,2 у 2009 р.).

Одной из наиболее актуальных проблем фтизиатрии является ВИЧ-ассоциированный туберкулез. ВИЧ-инфекция облегчает распространение туберкулеза несколькими способами. Она способствует развитию туберкулеза и при первичном инфицировании, и за счет эндогенной реактивации инфекции. Благоприятные условия для развития туберкулеза создаются в результате того, что вирус иммунодефицита человека разрушает лимфоциты и моноциты - главные клетки защиты, противостоящие туберкулезной инфекции. По мере снижения Т-лимфоцитов (CD4) иммунная система не может сдерживать персистирующие МБТ от размножения, что приводит к развитию активного заболевания. Клиническая картина туберкулеза зависит от состояния иммунной системы. При тяжелом иммунодефиците туберкулез протекает атипично и с чертами, характерными для первичного туберкулеза, часто встречаются внелегочные формы, генерализованные поражения. Диагноз базируется на тех же принципах, что и ВИЧ-негативные: этиологическое подтверждение, морфологическое и клиническое. Наличие туберкулеза у ВИЧ-позитивного требует обязательного назначения антиретровирусной терапии. Своевременное выявление и диагностика туберкулеза, эффективное его лечение и раннее назначение антиретровирусной терапии, несомненно, позволит решить задачу увеличения продолжительности и качества жизни ВИЧ-инфицированных пациентов.

Вивчено рівень виявлення, динаміку, структуру захворюваності, наслідки лікування хворих з поєднаною патологією ВІЛ/ТБ. Для дослідження використано методи ретроспективного аналізу медичних карток стаціонарних та амбулаторних хворих за період від 2007 до 2010 р. (1892 картки). Аналіз клінічних випадків захворювання на туберкульоз та ВІЛ/СНІД свідчить про те, що раннє призначення АРТ-терапії сприяє поліпшенню наслідків лікування хворих на туберкульоз. У разі своєчасного призначення антиретровірусної терапії та за умови раннього виявлення туберкульозу у хворих з поєднаною патологією ВІЛ/ТБ спостерігається позитивна клінічна та рентгенологічна динаміка.

Высокий системный и регионарный цитокиновый потенциал у курильщиков способствует прогрессированию хронического обструктивного заболевания легких (ХОЗЛ). Представлены данные о влиянии Липофлавона на цитокиновый дисбаланс у больных ХОЗЛ с длительным стажем табакокурения. Под наблюдением находились 80 больных, которые были разделены на две группы. Больные первой группы получали комплексное лечение, воздействующее на основные патогенетические механизмы соответственно форме и тяжести заболевания. Больным второй группы в комплекс лечения включали Липофлавон. У больных обеих групп исследовали провоспалительные цитокины (IL-1<$E beta> и TNF-<$E alpha>) и лимфокин IL-4 до и после лечения. Доказана эффективность использования Липофлавона для коррекции уровней провоспалительных цитокинов IL-1<$E beta> и TNF-<$E alpha>.

Вивчено розповсюдженість бронхіальної астми (БА) серед дорослих хворих на вперше діагностований туберкульоз органів дихання (ВДТОД) та виявлено деякі особливості її перебігу. Проаналізовано медичну документацію всіх хворих на ВДТОД, які були взяті з цього приводу на облік у Волинському обласному територіальному медичному протитуберкульозному об'єднанні з 2000 до 2009 року. Їх було 6237. З 6237 хворих на ВДТОД, які були виявлені протягом останніх 10 років (2000 - 2009 рр.), БА, як супутня патологія, мала місце у 260 (4,17 %) пацієнтів. З них у 25 (9,62 %) осіб обидва захворювання діагностовані одночасно, а у інших 235 (90,48 %) пацієнтів стаж БА становив від 1 до 39 років (у середньому - 11 років); 1-у ступінь БА мали 33 (12,69 %) хворих, 2-у ступінь БА мав 151 (58,08 %) хворий, 3-ю ступінь БА мали 69 (26,54 %) хворих, 4-у ступінь БА мали 7 (2,69 %) хворих. Частота виявлення деструктивних форм у хворих на туберкульоз легень у поєднанні з БА зустрічалася на 5,87 % частіше, ніж у пацієнтів без поєднання цих патологій (38,98 % проти 33,11 %, <$E р~<<~0,05>), проте відсоток бактеріовиділювачів статистично достовірно не відрізнявся (50,31 % проти 48,64 %, <$E р~>>~0,05>). Висновки: розповсюдженість БА серед хворих на ВДТОД останніх 10 років (2000 - 2009 рр.) у Волинській області становить 4,17 %; збільшилася на 34,32 %; майже у 8 разів вища, ніж у загальному по Україні.

Вивчення особливостей цитокінової імунорегуляції у хворих на туберкульоз легень є на сьогодні перспективним напрямом у фтизіатрії. Ефективним виявилося застосування препаратів інтерлейкінів у клінічній практиці. Протективну роль у разі туберкульозу відводять таким інтерлейкінам як ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-6, ІЛ-12, <$E alpha>-ФНП, <$E gamma>-ІФН, і навпаки - негативну відводять ІЛ-4. Підвищення продукції <$E gamma>-ІФН під впливом антигенів мікобактерій туберкульозу використовують з діагностичною метою. Одним із механізмів пригнічення специфічного клітинного імунітету у хворих на туберкульоз вважають блокування мікобактеріями туберкульозу рецепторів макрофагів до <$E gamma>-ІФН. Шляхи корекції імунологічних зрушень у разі туберкульозу вбачають у замісній комплексній цитокінотерапії, що включає введення ІЛ-2, <$E alpha>-ФНП, ІЛ-1 та <$E gamma>-ІФН та нейтралізацію TGF-<$E beta>-рецепторів 3-го типу впродовж гострої та хронічної фази перебігу процесу.

Представлено результати вивчення концентрації глюкагону і глюкози в крові під час проведення тесту з індукованою інсуліном гіпоглікемією у хворих на туберкульоз із нормальною толерантністю до глюкози і у хворих з доклінічними порушеннями глікемії. У хворих на туберкульоз з порушеною толерантністю до глюкози виявлено ослаблення гіпоглікемізуючої дії інсуліну. Встановлено патогенетичну значущість дисбалансу в системі інсулін/глюкагон у розвитку доклінічних порушень глікемії у хворих на туберкульоз легень.

Саркоидоз - системное заболевание неизвестной этиологии, относящееся по своим морфологическим проявлениям к группе гранулематозов. Характеризуется поражением многих органов и тканей с преимущественно доброкачественным течением. Наиболее часто поражаются лимфатические узлы и легкие. Тканевая реакция представлена саркоидной гранулемой, в которой отсутствует перифокальное воспаление и центральный некроз. Начало заболевания в большинстве незаметно и развивается постепенно. Больного беспокоят слабость, снижение трудоспособности, потливость, сухой кашель, периодически отмечается субфебрилитет. Рентгенологически выявляются увеличенные внутригрудные лимфатические узлы и очагово-инфильтративные изменения в легочной ткани. Лечение проводят системными кортикостероидами, средняя доза преднизолона 20 - 25 мг в сутки. На третьей стадии заболевания применяют Д-пенициламин. При непереносимости кортикостероидов назначают Делагил, Плаквенил в сочетании с витамином Е. Прогноз заболевания благоприятный.

Цель работы - установление закономерностей между уровнем заболеваемости туберкулезом взрослого населения Украины и ВИЧ-позитивных пациентов. Проанализированы статистические данные о распространенности туберкулеза у взрослого населения страны и сравнены с данными обследования и заболеваемости туберкулезом ВИЧ-позитивных пациентов. Изучено 5872 посещения фтизиатра в поликлинике Одесского областного центра по профилактике и борьбе со СПИДом (ОЦПБ СПИД) и 1654 истории болезни пациентов, лечившихся в стационарном отделении ОЦПБ СПИД в период с 2006 по 2009 г. Установлено, что заболеваемость туберкулезом ВИЧ-позитивных пациентов, выписанных из стационара с улучшением, коррелирует с уровнем заболеваемости взрослого населения Украины. В то же время среди умерших пациентов количество случаев выявленного туберкулеза продолжает расти, несмотря на уменьшение в 2009 г. уровня заболеваемости по стране. Выводы: существует зависимость между уровнем распространения туберкулеза у всего населения и ВИЧ-позитивных пациентов, что свидетельствует о необходимости совершенствования ранней диагностики туберкулеза у ВИЧ-позитивных пациентов, так как запущенные формы в большинстве случаев приводят к летальному исходу, а также о перспективности дальнейшего изучения отдельных форм туберкулеза, особенно сопровождающихся бактериовыделением, как наиболее социально значимых.