Детально проаналізовано усі можливі експериментальні похибки, що мають місце у процесі вимірювань енергії <$E gamma>-променів на напівпровідникових спектрометрах. Надано рекомендації щодо їх мінімізації, запропоновано найбільш оптимальні методики проведення подібних досліджень.

Розглянуто динамічну модель типової схилової екосистеми у разі радіаційного забруднення. Проаналізовано систему диференціальних рівнянь, що описують міграцію радіонукліда <$E ~sup 137 roman Cs> у цій екосистемі, на стійкість. За допомогою числового методу проаналізовано вплив зміни параметрів камерної моделі на рівень радіаційного забруднення екосистеми. Показано, що за всіх додатних значень коефіцієнтів системи вона зберігає стійкість. Це означає, що запропонована модифікація методу камерних моделей є здатною адекватно описувати різні типи екосистем, забруднених як радіонуклідами, так і важкими металами.

На магнітному <$E beta>-спектрометрі типу <$E pi sqrt 2> досліджено деякі ділянки спектра електронів внутрішньої конверсії <$E roman {~ sup 177m Lu}>. Із високою точністю визначено коефіцієнти внутрішньої конверсії та відношення інтенсивностей електронів внутрішньої конверсії на L-підоболонках <$E ~ sup 177 roman Lu> для <$E gamma>-переходу з енергією 116 кеВ. Одержані експериментальні дані порівняно з їх теоретичними значеннями.

У 1999 - 2006 рр. вивчено вміст <$E ~sup 137 roman Cs> у рибах водойми-охолоджувача ЧАЕС. Установлено, що в більшості видів риб водойми-охолоджувача не відбулося істотного зниження вмісту <$E ~sup 137 roman Cs>. У Abramis brama (L.), Blicca bjoerkna (L.) і Ictalurus punctatus (Raf.) вміст <$E ~sup 137 roman Cs> до 2006 р. не знизився у порівнянні з 1999 - 2000 рр. У Aburnus alburnus (L.) вміст <$E ~sup 137 roman Cs> в 2006 р. вірогідно перевищує такий у 2000 р. Імовірно, дане явище обумовлене перебудовою трофічних ланцюгів унаслідок зміни температурних і гідрологічних параметрів екосистеми водойми-охолоджувача в результаті припинення роботи ЧАЕС.

Наведено порівняльний аналіз літературних даних щодо питань дозових навантажень у диких дрібних ссавців Чорнобильської зони, а також власні оцінки відносно умов 2005 р. Відповідно до розрахунків поглинена доза та структура внесків від різних джерел залежать від особливостей конкретного виду тварин та екологічних характеристик ділянки. У 2005 р. внесок інкорпорованих радіонуклідів (<$E ~sup 90 roman Sr>, <$E ~sup 137 roman Cs>) становив у середньому 55 % від загальної поглиненої дози, зовнішнє <$E beta>-випромінювання - 21 %, а зовнішнє <$E gamma>-випромінювання - 23 %. На окремих ділянках Чорнобильської зони навіть через 19 років після аварії дрібні ссавці зазнають дозові навантаження до 1 - 50 мГр/добу.

В інтервалі енергій гамма-квантів 10 - 18 МеВ досліджено енергетичну залежність ізомерних відношень виходів у реакціях <$E roman {~ sup 85 Rb ( gamma ,~n) sup 84m,g Rb}> і <$E roman {~ sup 87 Rb ( gamma ,~n) sup 86m,g Rb}>. Визначено пороги збудження ізомерних станів та енергії активаційних рівнів. Одержані експериментальні результати порівняно з розрахунками, виконаними за допомогою пакета TALYS-1.0 у межах статистичної теорії.

Описано методику виготовлення мішеней із ізотопних матеріалів із температурою плавлення до 2300 <$E symbol Р>C з використанням вакуумної напилювальної установки ВУП-5М після її відповідної модернізації. Досліджено склад мішеней із використанням ядерно-фізичних вимірювань продуктів зворотного резерфордівського розсіяння (ЗРР) прискорених іонів. Товщину мішеней визначено за допомогою гравіметричного та ЗРР методів.

Досліджено вилучення ізотопів йоду із суми продуктів поділу <$E ~sup 235 roman U> у водному розчині шляхом процесу сорбції з використанням вугільного сорбенту СКС. Одержано значення коефіцієнтів сорбції у діапазоні 0,7 - 0,9. Показано можливість визначення незалежного виходу <$E ~sup 135 roman Xe> шляхом порівняння активності <$E ~sup 135 roman Xe> у розчині, профільтрованому крізь сорбент СКС, із активністю відповідного контрольного розчину. Числове значення визначеного таким чином незалежного виходу <$E ~sup 135 roman Xe> в реакції поділу <$E ~sup 235 roman U> тепловими нейтронами добре узгоджується із значеннями, одержаними за допомогою інших методів. Використання сорбції продуктів поділу може мати важливе значення в екології та у процесі дослідження вихідних каналів поділу ядер.

Представлено результати експериментального визначення перерізів ядерних реакцій <$E roman {~sup 74 Ge(n,~alpha ) sup 71m Zn}>, <$E roman {~sup 70 Ge(n,~p) sup 70 Ga}>, <$E roman {~sup 76 Ge(n,~2n) sup 75m Ge}>, <$E roman {~sup 70 Ge(n,~2n) sup 69 Ge}> за енергії нейтронів 14,53 МеВ і перерізу реакції <$E roman {~sup 72 Ge(n,~2n) sup 71 Ge}> за енергій нейтронів 13,32, 13,69, 14,35 і 14,74 МеВ. Вимірювання проведено за допомогою нейтронно-активаційного методу. Зразки з природного германію опромінено DT-нейтронами. Апаратурні спектри гамма-випромінювання продуктів активації виміряно на двох спектрометрах із HPGe детекторами. У процесі обробки експериментальних даних ураховано нестаціонарність нейтронного потоку, реальну геометрію експерименту, ефекти каскадного додавання під час вимірювань апаратурних гамма-спектрів, ефекти поглинання гамма-квантів у зразку. Середню за зразком енергію нейтронів визначено експериментально за допомогою Zr/Nb методу.

Представлено результати експериментального визначення перерізів ядерних реакцій <$E roman {~sup 92 Zr(n,~p) sup 92 Y}> і $E roman {~sup 94 Zr(n,~p) sup 94 Y}> у діапазоні енергій нейтронів <$E 13,56~symbol Ш~14,53> МеВ. Вимірювання проведено за допомогою нейтронно-активаційного методу. Зразки-фольги з природного цирконію опромінено DT-нейтронами. Апаратурні гамма-спектри ядер продуктів активації виміряно на спектрометрі з HPGe детектором. Ураховано нестаціонарність нейтронного потоку в часі, реальну геометрію експерименту, ефекти каскадного додавання гамма-квантів у процесі вимірювань спектрів ядер продуктів активації, ефекти поглинання гамма-квантів у зразку. Середню по зразку енергію нейтронів установлено експериментально за допомогою Zr/Nb методу.

Розглянуто процес збудження ядер у процесі анігіляції позитронів із електронами атомної оболонки. На підставі нового визначення частини позитронів, анігіляція яких веде до збудження ядра, по-новому інтерпретовано експериментальні дані про перерізи процесів у випадку пучка позитронів із широким розподілом по енергії для кількох ядер і їх порівняно з теоретичними розрахунками.

Досліджено спектри інфрачервоного поглинання монокристалічного кремнію з домішкою германію (<$E symbol Г~0,7> ат. %) після опромінення нейтронами реактора флюенсами <$E 5~cdot~10 sup 16> і <$E 5~cdot~10 sup 19~roman {н "/" см sup 2}>. Показано, що наявність домішки германію підвищує радіаційну стійкість Cz-Si до утворення таких дефектів як дивакансії. За допомогою методу вибіркового травлення досліджено структуру кремнію з вмістом домішки германію від 0 до 14 ат. %. Установлено, що рівномірність у розподілі ростових дефектів (дислокацій) зберігається за концентрації германію <$E symbol Г~1> ат. % і його однорідного розподілу вздовж зливка кремнію, що дозволило розробити на основі такого матеріалу спектрометричні детектори ядерних випромінювань. Великі концентрації германію погіршують однорідність його розподілу в кремнії.

У межах кінетичної теорії обчислено енергетично-зважені суми (ЕЗС) km для ізовекторних збуджень ядра. Досліджено вплив на ЕЗС граничних умов і залежності ядерних сил від швидкості нуклонів. Установлено залежність коефіцієнта підсилення суми <$E 1~+~kappa sub 1> суми <$E m sub 1> від масового числа ядра. Із підгонки коефіцієнта <$E 1~+~kappa sub 1> до експериментального значення відповідного коефіцієнта підсилення в експериментах зі збудження ізовекторного гігантського дипольного резонансу визначено величини ізовекторної амплітуди взаємодії Ландау <$E F prime sub 1~symbol Ы~1,2> та ізовекторної поверхневої енергії симетрії <$E sigma sub sym~symbol Ы~30> МеВ.

Досліджено вплив ультразвукової (УЗ) обробки на перебудову радіаційних дефектів (РД) у кристалах n-Si з високою концентрацією кисню (<$E 9,5~cdot~10 sup 17~roman см sup -3>), опромінених <$E gamma>-квантами <$E ~sup 60 roman Co> дозами <$E 10 sup 8> і <$E 10 sup 9> рад. Виявлено зміни температурних (100 - 300 K) залежностей концентрації n(T) і рухливості носіїв заряду <$E mu (T)> після <$E gamma>-опромінень (незворотні зміни) та УЗ обробок (зворотні). Із теоретичних розрахунків визначено енергетичні положення дефектних рівнів та їх концентрації. Обговорено можливість акустостимульованої перебудови виявлених РД шляхом зміни конфігурації, структури та зарядженості на прикладі дворівневої енергетичної конфігураційно-координатної моделі.

В області 9 - 18 МеВ досліджено залежність ізомерних відношень виходів і перерізів від енергії гамма-квантів у реакціях <$E roman {~sup 110 Pd( gamma ,~n) sup 109m,g Pd}> і <$E roman {~sup 113 In( gamma ,~n) sup 112m,g In}>. Експериментальні результати порівняно з розрахунками в межах каскадно-випарювальної моделі.

Зроблено порівняльний аналіз експериментальних даних із перерізів взаємодії нейтронів із ядрами <$E ~sup 59 roman Co> в області енергій нейтронів (0,3 - 22) МеВ і досліджено застосовність оптико-статистичного підходу та моделі збудженого остова до опису експериментальних повних перерізів і перерізів пружного та непружного розсіяння нейтронів. Результати адекватного опису сукупності експериментальних даних використано для вивчення в досліджуваному діапазоні енергій внеску прямого механізму та механізму розсіяння через складене ядро в пружне та непружне розсіяння нейтронів ядрами кобальту.

Двочастинкові збіги ідентифікованого <$E ~sup 15 roman C> і неідентифікованої частинки з процесу зіткнень <$E roman {~sup 9 Be~+~sup 13 C}> за енергії <$E E( sup 9 roman Be)~=~89> МеВ проаналізовано як тричастинкові процеси <$E roman {~sup 9 Be( sup 13 C,~sup 15 C~alpha ) sup 3 He}> і <$E roman {~sup 9 Be( sup 13 C,~sup 15 C~tau ) sup 4 He}>. У спектрі відносної енергії пари <$E alpha - tau> спостережено резонанси, що відповідають відомим рівням <$E ~sup 7 roman Be> із <$E E sub x ( sup 7 roman Be)> = 4,7, 6,73 і 9,2 МеВ та ідентифікуються нові, відносно вузькі резонанси, із <$E E sub x ( sup 7 roman Be)> ~ 11,6, 13, (14,1), 15,7 і 18 МеВ. Той факт, що не спостережено збуджені стани <$E ~sup 7 roman Be> із <$E E sub x ( sup 7 roman Be)> = 7,21 і ~ 10 МеВ, пояснено їх не <$E alpha - tau>-кластерною природою.

Представлено результати експериментального вимірювання побічних випромінювань від лінійного прискорювача (енергія електронів 4 МеВ) серії "Електроніка". Наведено схему вимірювальних засобів і методи обробки інформації. Досліджено радіаційний фон від установки.

Одержано інклюзивні спектри протонів, дейтронів та ядер <$E ~sup 3 roman He> у кутовому діапазоні <$E 16 symbol Р~symbol Г~theta sub roman л.с.~symbol Г~67,4 symbol Р>, утворених у процесі взаємодії ядер дейтерію та тритію. Характерні риси інклюзивного спектра протонів описано завдяки врахуванню процесів послідовного розпаду через резонанс <$E ~sup 4 roman H sup *> і взаємодії в кінцевому стані синглетної пари нейтрон - протон. Форму спектра ядер <$E ~sup 3 roman He> вдалося пояснити, враховуючи в реакції <$E roman {~ sup 3 H(d,~sup 3 He)nn}> процеси взаємодії двох нейтронів у кінцевому стані та послідовний розпад через резонанс <$E ~sup 4 roman He sup *> (Ex = 21,2, <$E GAMMA> = 0,7 МеВ), а також інтерференцію резонансної амплітуди й амплітуди Ватсона - Мігдала. Одержано диференціальні перерізи пружного розсіювання дейтронів ядрами тритію. Експеримент виконано на ізохронному циклотроні У-240 Інституту ядерних досліджень за енергії пучка дейтронів 36,9 МеВ.

У варіаційних розрахунках у межах методу резонуючих груп із точним урахуванням принципу Паулі одержано найбільш імовірну геометричну конфігурацію основного стану ядра <$E ~sup 6 roman He> (динейтронну <$E alpha~-~sup 2 n> і лінійну трикластерну <$E n~-~alpha~-~n>). Для цих конфігурацій розраховано характеристики пружного розсіяння протонів із енергією Ep = 721 МеВ на ядрі <$E ~sup 6 roman He>. Як виявилось, наявні експериментальні дані пружного розсіяння протонів (переріз пружного розсіяння в області переданих імпульсів <$E -t~symbol Г~0,1~( roman {ГеВ "/" c}) sup 2>) не дозволяє зробити обгрунтований висновок щодо переваги тієї чи іншої геометричної конфігурації основного стану ядра <$E ~sup 6 roman He>, одержаної у варіаційних розрахунках. Показано, що дані поляризації та функції повороту спіну в області переданого імпульсу <$E -t~symbol У~0,1~( roman {ГеВ "/" c}) sup 2> дозволять зробити більш надійний висновок щодо найбільш імовірної геометричної конфігурації ядра <$E ~sup 6 roman He> в основному стані.