Однією з найголовніших умов існування науки про мову є системність. Дослідження семантичних змін неодмінно призводить до виявлення подібностей не тільки у споріднених, але й у неспоріднених мовах. Наявність великої кількості подібних лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів існування буд-якого суспільства уможливлює визначення певних семантичних універсалій, що надають змоги не тільки пояснювати, але й прогнозувати семантичні зрушення. Універсальні закони семантичних змін виводяться через порівняння багатьох мовних систем, кожна з яких уважається добре дослідженою. Здобутки учених у спробах вивести закономірності семантичних модифікацій безперечно, полегшили сучасні компаративні лінгвістичні дослідження.

Проаналізовано значення афіксації в утворенні сленгізмів в англійській мові. Зазначено, що створення нових лексичних одиниць на рівні сленгу частіше відбувається за допомогою суфіксації, ніж за допомогою префіксації. Крім того, афікси, що утворюють сленгізми, можуть бути як типовими лише для рівня сленгу, так і запозиченими з літературної підсистеми. Окремо вказано, що афіксація у сленгу часто супроводжується семантичною деривацією. Зазначено, що моделі, за якими відбувається утворення нових сленгізмів, у цілому збігаються із моделями, характерними для лексичних одиниць літературного шару лексики англійської мови. Усі теоретичні положення проілюстровані матеріалом сучасних лексикографічних джерел.

Розглянуто проблеми сучасної технології навчання у співпраці, яка широко використовується на заняттях з англійської мови у мовному ВНЗ. Проаналізовано різні точки зору вітчизняних та зарубіжних лінгвістів і методистів на проблему навчання у співпраці; визначаються принципи організації, цілі і типи групової (командної) роботи на практичних заняттях з англійської мови. Виокремлено етапи навчання умінь та навичок співпраці та групової роботи; характеризуються чотири основних рівні зазначених навичок та вмінь з точки зору сучасних методичних підходів. Пропонуються методичні рекомендації викладачам англійської мови щодо планування та організації навчання у співпраці на практичних заняттях у мовному ВНЗ.

Наведено узагальнений огляд сучасного процесу мовної інтерференції розмовного стилю англійської мови в нормативний. За основу оцінки стану цього процесу взято аналіз частковості вживання колоквіалізмів у розмовній мові у порівнянні з літературною нормою. Зокрема відсліджено кількість ненормативних відхилень в узагальненому співвідношенні до загального словникового запасу англійської мови. Результати порівняльного аналізу надають змогу дійти до висновку про необхідність залучення розмовних форм до вивчення та вживання як структурної альтернативи мовної норми, але в чітко специфічному контексті та у певних комунікативних ситуаціях.

Проаналізовано особливості функціонування системи форм минулого часу в сучасній німецькій мові. Розглянуто різні значення даних форм. Відзначено, що система форм минулого часу сучасної німецької мови дозволяє передати як власне часові, так і аспектуальні й таксисні значення.

Проаналізовано специфіку організації художнього часу та простору детективної повісті "Підозра" відомого швейцарського письменника Ф. Дюрренматта. Розглянуто простори, що набувають символічного значення, та їх зв'язок із певними персонажами. Визначено основні хронотопи твору - кімнати / будинку та вікна.

Однією з найважливіших характеристик сучасного фахівця є комплекс соціально значущих якостей, що йому притаманні. Саме вони дозволяють фахівцю якісно здійснювати професійну діяльність. Особливу роль соціально значущі якості особистості відіграють у професії майбутнього вчителя-словесника як одній із найбільш суспільно значущих професій. Проблеми, пов'язані з формуванням соціально значущих якостей особистості, досліджували й досліджують психологи, педагоги, соціологи, філософи та ін. Ці наукові студії мають важливе теоретичне й практичне значення, але в них безпосередньо не досліджено проблему формування й розвитку соціально значущих якостей особистості у студентів-філологів навчальних педагогічних закладів. Дотепер немає чіткого уявлення про те, які якості особистості треба вважати соціально значущими для студентів-філологів, на яких вікових етапах їх формування та розвиток є найефективнішими, які педагогічні умови потрібно для цього створювати тощо. Cхарактеризовано головні засоби формування та розвитку соціально значущих якостей особистості у студентів-філологів вищих педагогічних закладів освіти.

Комплексно висвітлено ідеї актуального членування речення в роботах 40-х - початку 60-х рр. ХХ ст. на основі п'яти підходів до кваліфікації цього явища: семантичного, синтаксичного, логіко-граматичного, комунікативного та морфологічного. Проаналізовано переваги та недоліки цих досліджень, а також подано перспективи подальших досліджень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш143.21-70

Рубрики:

Англійська мова

Шифр НБУВ: Ж74512 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Розглянуто проблему політичної коректності, так як її визначення відсутнє в англійському словнику. Зроблено спробу розкрити найбільш правильні визначення та сферу використання цього визначення. Політична коректність визначається як один з найважливіших елементів комунікаційної сфери. Метою є уникнення дискримінації різних соціальних груп, які належать до соціальних меншин, таких як національна, сексуальна тощо. Представники цих та інших соціальних груп ризикують бути дискриміновані засобом використання певних висловлювань, що використовуються людьми, тому завдання політичної коректності полягає в тому, щоб замінити такі слова на нейтральні.

Статтю присвячено аналітичному огляду методів і процедур лексикологічного аналізу. Методологічна концепція представлення таких різновидів як контрастивний аналіз, аналіз мовних одиниць за безпосередньо складовими, дистрибутивний аналіз, трансформаційний аналіз, компонентний аналіз націлена на їх застосування в лінгвістичних дослідженнях лексичної семантики словникового складу сучасної англійської мови.

Розглянуто опис процедури емпіричного дослідження лексико-семантичних особливостей українських та англійських слів на позначення філософсько-світоглядних, наукових, громадсько-політичних, соціальних, моральних, релігійних, правових і естетичних цінностей. Предмет дослідження - системно-структурна організація аксіономенів, що кваліфікуються як ціннісно-зумовлені реєстрові одиниці лексикографічних джерел тлумачного характеру. Ступінчаста ідентифікації як засіб виявлення вербальних маніфестаторів семантичних компонентів значень полягала в послідовному зведенні слів на позначення цінностей через типові ідентифікатори до аксіономенів з максимально узагальненим характером. Обгрунтовано застосування матричного методу представлення семантичних відношень мiж аксіономенами. Розглянуто етапи збору лексикографічного матеріалу і виділення семного складу аксіоіменників.

Досліджено характеристики культури як соціальної цінності з точки зору її когерентності, можливості бути засвоєною, здатності виступати як узагальнена уява групи людей, встановлювати значущість складників і формувати відношення. Доведено розбіжності між цінностями як культурними пріоритетами і людськими відношеннями або переконаннями. Детально розглянуто підхід Едварда Холла до вивчення високо- і низькоконтекстних культур. Наведено результати аналізу як 4-х етапів розвитку культурного шоку, що мають місце у процесі занурення в нову незнайому культуру (ейфорія, розчарування, пристосовування, інтеграція), так і реверсного культурного шоку.

Вивчено типологічно спільні та конкретно-мовні характеристики молодіжного мовлення на матеріалі аналізу квазіспонтанних текстів діалогічного характеру, відібраних з українських та американських художніх фільмів. Результати проведеного аналізу свідчать, що лінгвістичні ознаки комунікації у молодіжному дискурсі української та англійської мов мають релевантні спільні та конкретно-мовні засоби актуалізації змісту на рівні лексичних, граматичних і просодичних характеристик.

Проанализированы ассоциативно-семантические связи членов лексико-семантической группы "части суток". Определен состав и структура ассоциативно-семантических групп с вершинными словами "утро", "день", "вечер" и "ночь", выделены семантические признаки, посредством которых осуществляется семантическая связь каузем с рефлексемами. Прослежена реализация ассоциативно-семантических связей исследуемых лексем на уровне текста.

Зроблено спробу розглянути дискурс як сукупність текстів, актуалізовану у мовленнєвому контексті й об'єднану навколо спільної теми і архітеми, що зумовлено позамовними факторами, конкретними умовами перебігу комунікації: часом, місцем, каналом спілкування, невербальними засобами тощо. Виявлено дискурсивну суть художньої літератури. Доведено, що крізь призму художньої літератури й дискурсу можна розглядати всю культуру та динаміку суспільства. Художню літературу автор вважає літературою соціуму, що відображає діяльність свідомості користувачів і свідчить про різноманітність новітніх модифікацій. Доведено, що дискурсивність - це широке розуміння соціально-комунікаційної природи літератури. Воно полягає в тому, що вона є каналом передачі соціокомунікаційної інформації та пов'язана із соціокультурними факторами. Дискурс розглядається автором в широкому смислі як складне комунікаційне явище, яке містить соціальний контекст. Дискурс надає уявлення про учасників комунікації та їх характеристики, так само, як і текст та канали передачі інформації.

Проаналізовано погляди Ю. М. Лотмана на комунікативну природу тексту художньої літератури. Надано розуміння дослідником змісту та структури художньої літератури. Обгрунтовано причини невдачі структурально-семіотичних досліджень літератури. Розкрито методологію системного комунікативного вивчення тексту. Показано лотманівську концепцію, виходячи з означення будь-якого літературного твору як моделюючого та семіотичного, який здійснює когнітивну та комунікативну функції.

Визначено проблематичні межі літературної культури як цілого. Розглянуто метафорику "початку" та "кінця" літературної епохи, що діє як особливий механізм внутрішньої, символічної інтеграції літератури, культури та суспільства. Досліджено специфіку художньої літератури початку ХХI ст. в контексті розвитку системи соціальних комунікацій. Виділено характерні ознаки культурної кризи. Надано їх характеристику.

Висвітлено поняття псевдоніма та характеристики щодо його функціонування у соціумі, проаналізовано псевдоніми найбільш відомих повстанців національно-визвольного руху на Черкащині 1917 - 1922 рр. та варіанти цих псевдо у різних текстах. З'ясовано мотиви вибору псевдонімів та їх частотність в аналізованих творах.

Сделана попытка проследить эволюцию образа святого Сергия Радонежского - одного из самых почитаемых святых, устроителя духовной культуры, который является идейным вдохновителем победы в Куликовской битве. Своей беспримерной скромностью и даром чудотворения он снискал любовь и современников, и потомков. Сергий Радонежский почитается Русской православной церковью в лике святых как преподобный и считается величайшим подвижником Православной церкви.