В дисертації використано принципово новий методологічний підхід: соціальний захист розглядається не як залишковий продукт економічного розвитку, а як механізм збереження і розвитку людського потенціалу. Досліджено механізми реалізації соціального захисту за дев'ятьма основними галузями, встановлено їх національні особливості. На основі узагальнення світової практики, зокрема країн ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку), досліджені основні механізми державного регулювання в сфері соціального захисту, ринку праці. Розглянуті взаємозв'язки соціального захисту з елементами макроекономіки, встановлений вплив на нього зовнішньоекономічних факторів. Проаналізовані проблеми створення систем соціального захисту в країнах з перехідною економікою. Зроблені висновки та практичні рекомендації відносно створення в Україні системи соціального захисту, адекватної принципам ринкової економіки.