Розвиток українського національно-визвольного руху в умовах постсталінського СРСР відбувався у вигляді підпільної і "легальної" течій. Підпільну течію творили різноманітні гуртки, групи, організації. "Легальна" течія виникла з діяльності різних неформальних груп та об'єднань, що згодом дістали назву дисидентських. Рух пройшов кілька етапів у своєму розвитку відповідно до власної еволюції та існуючого в країні режиму. Метою визвольного руху було досягнення незалежності України (мирними засобами). Рух мав виразно антитоталітарне спрямування. З кінця 1980-х років український рух стає масовою політичною силою, що, врешті-решт, і привела Україну до незалежності. Робітничі протести, особливо страйки, були другим за силою вияву антитоталітарним рухом в республіці. Як союзник визвольного руху він сприяв виборенню незалежності України.