Вперше в україністиці здійснено комплексне дослідження будови та реалізації суфіксальної підсистеми сучасної української літературної мови у двох можливих формах її існування та представлення: як упорядкованого інвентаря одиниць - складника загальної системи мови та упорядкованої сукупності продуктів її реалізації в структурах простих (з одним коренем) слів. Обидві зазначені форми існування та представлення суфіксальної підсистеми проаналізовано в статичному та динамічному аспектах. Встановлено параметри будови суфіксальної підсистеми та закономірності продукування структур слів з її участю. Одержані результати узагальнено в суфіксальній граматиці - складнику загальної функціональної граматики сучасної української літературної мови. Така граматика складається з двох відносно самостійних, але взаємозалежних частин: 1) внутрішньоінвентарної, що описує закономірності будови суфіксальної підсистеми, діагностичні ознаки кожної з її одиниць та їх взаємозв'язки з іншими одиницями в межах інвентаря підсистеми і грунтується на парадигматичних відношеннях між одиницями одного класу морфем, та 2) позаінвентарної. Призначення останньої полягає у формулюванні правил дії механізму реалізації будь-якої суфіксальної одиниці або типу одиниць у морфемних чи словотвірних структурах слів, правила якої грунтуються на синтагматичних відношеннях між одиницями одного або різних класів репрезентантів морфем у слові. Для найменнування сукупності всіх моделей реалізації в слові певної суфіксальної одиниці запроваджено термін поле реалізації суфіксальної одиниці. За роллю у структурі слова виділено