Проаналізовано ідіостиль В.Підмогильного за наявністю у художніх текстах концептуальних лексичних одиниць, що утворюють лексико-семантичні макрополя "місто" та "внутрішній світ людини". Типові дієслівні та іменникові (генітивні) метафори з ключовими словами душа, серце, чуття, думка, а також місто, вулиця, ліхтарі, натовп, юрба формуються навколо ядерних сем "вогонь", "вода", "світло", "звук", "переміщення". У системі образно-стилістичних мовних засобів досліджуваної прози відзначено активність художніх дефініцій, сентенцій, що стосуються таких понять, як "життя", "людина", "кохання", "думка". Ускладнений книжний характер ідіостилю мотивує високу частотність абстрактних іменників на -ість у зазначених текстах. Відзначено взаємодію лексико-семантичних макрополів "внутрішній стан людини" і "місто".