Досліджено українську церковно-обрядову термінологію в діахронічному аспекті з урахуванням норми спеціального спілкування та, зокрема, терміновикористання в галузі церковного обряду, визнану провідним фактором розвитку даної термінолоії. З цією метою встановлено ознаки церковно-комунікативної норми, простежено її модифікації протягом ХІ - ХХ ст. та відображення цих процесів в українській церковно-обрядовій термінології.