Наведено теоретичні узагальнення та розроблено новий підхід до вирішення наукової задачі корекції осмотичної та температурної чутливості еритроцитів за допомогою амфіфільних сполук. Визначено роль вихідного стану у реалізації антигемолітичної активності амфіфілів у разі гіпертонічного стресу еритроцитів. Використано амфіфільні сполуки: представники катіонних (хлоромазин гідрохлорид), аніонних (децилфат натрію, додецилсульфат натрію), неіонних (додецил-<$Ebeta>, D-мальтозид) і цвітер-іонних (3-децилдиметиламоній -1-пропансульфонат натрію, 3-цетилдиметиламоній-1-пропансульфонат натрію) класів поверхнево-активних речовин. Представники різних класів амфіфільних сполук у разі використання в мікромолекулярних концентраціях істотно знижують рівень гіпертонічного гемолізу еритроцитів. Зазначений ефект реалізується за умов одночасної дії на клітину гіпертонічного середовища як стресового фактора й амфіфільної сполуки. Величини антигемолітичної ативності залежать від особливостей досліджуваних речовин і вихідного стану клітин, що зазнали дії стресу.