Досліджено розвиток семантики і форм слів, які позначають колір, у давньо-, середньо-, та нововерхньонімецькій мовах. На підставі порівняльно-історичного методу, методів лінгвістичної реконструкції та ймовірнісно-статистичного аналізу визначено характеристики функціонування даних мовних одиниць у різні періоди розвитку німецької мови. Аналіз проведено з використанням давньо- та середньоверхньонімецьких текстів (відповідно 550 тис. і 590 тис. слововживань) і даних міфологічних, тлумачних, етимологічних, двомовних і частотних словників німецької мови. За результатами дослідження виділено діахронічні ознаки лексем, використаних у процесі реконструкції праформ та визначення мотивації основних позначень кольору в німецькій мові.