Вперше розглянуто як художню цілісність прозу Г. Годасевича, О. Забужко, Т. Зарівної, С. Йовенко, С. Майданської, Н. Тубальцевої в аспекті нової концепції особистості жінки в контексті вітчизняної та зарубіжної літератури. Зазначено, що поява нової концепції особистості жінки, що виявлена в зображенні типу "нової героїні", зумовлена актуалізацією гендерної проблематики в жіночій прозі, осмисленням ролі жінки в патріархальному суспільстві та можливостей її зміни. Це зумовлює такі суттєві риси поетики жіночої прози, як філософічність, включення в структуру оповіді елементів есеїстики, документалістики, полемічної загостреності, суб'єктивізації та ліризації оповіді, трансформації міфологічної та фольклорної образності, активного використання засобів фантастики. Сучасна українська проза хоча не є відверто феміністичною, проте сприяє фемінізації суспільства, привнесенню в нього жіночих цінностей через артикуляцію жіночої суб'єктивності, жіночого досвіду в усій повноті та неодновимірності.