Розглянуто питання, що виникають у процесі збирання та перевірки доказів за допомогою міжнародної правової допомоги за межами національної правової системи, наступної оцінки та використання зібраних за кордоном доказів. Визначено поняття та зміст даної допомоги у кримінальних справах, обгрунтовано детермінацію особливостей доказування характеристиками правової системи держави у цілому та наявністю у кримінально-процесуальних відносинах іноземного або міжнародного елементу. Встановлено, що для кримінально-процесуального доказування, пов'язаного з використанням міжнародної правової допомоги, характерні наступні риси: особливий склад суб'єктів доказування; дуалістичне правове регулювання даного процесу (міжнародно-правовими нормами - з одного боку, та нормами національного та іноземного процесуального права - з іншого); особливі засоби доказування (визначені міжнародними угодами); оцінка та використання доказів, одержаних у процесі допомоги з урахуванням обмежень, встановлених міжнародно-правовими нормами (правила ad hoc та передачі доказів третій державі тощо). Наведено рекомендації щодо удосконалення процесуального законодавства у частині використання інституту дистанційного провадження слідчих дій, порядку вирішення конфлікту юрисдикцій у процесі провадження у кримінальних справах і визначення відповідності іноземного законодавства національному для цілей оцінки доказів.