Досліджено розвиток літературознавчих шкіл в Україні: культурно-історичну школу, філологічну, порівняльно-історичне літературознавство, їх генезу функціонування, своєрідність і самоцінність у типологічних зіставленнях зі слов'яським, ширше - європейським літературознавством, що дало змогу розкрити новаторство літературознавчих пошуків І.Франка, його роль в утвердженні нових способів наукового мислення видатних українських учених (М.Драгоманова, М.Петрова, М.Дашкевича, С.Єфремова, М.Грушевського, С.Смаль-Стоцького, О.Колесси, М.Євшана), які визначали теоретичний рівень українського літературознавства даного періоду, а також зробили внесок до теорії та практики літературознавчого аналізу.