Проведено філософсько-антропологічний аналіз взаємозв'язку понять "культура" та "цивілізація". Запропоновано концепцію нелінійного напрямку історичного розвитку людства, що обумовлено єдністю його соціогенетичного та психогенетичного аспектів. Встановлено основну роль антропологічних інтерпретацій у визначенні здобутків розвитку цивілізацій, перетворенні культурно-історичного досвіду на орієнтири та настанови, за допомогою яких здійснюються трансформації соціумів як життєвих світів особистості. Визначено евристичний потенціал поняття "цивілізаційний архетип", зокрема, виявлено його місце у соціокультурних репрезентаціях національної ментальності та роль у формуванні духовної культури як основи державності. Доведено, що культурне багатство нації та її самобутність зберігаються завдяки участі у цивілізаційному процесі, в якому відбувається трансформація комплексу смислів (які утворюють національну ідею) у національні цивілізаційно визначені конструкти. Запропоновано філософсько-антропологічну інтерпретацію цивілізаційного змісту історії як саморозвитку людства та індивідів, що проявляється у зростанні ступеня самоконтролю та саморегулювання на макро- та мікрорівнях людського буття, насамперед у сфері геокультурного техногенного процесу.