Досліджено дозування, комбінування й ефективність різних шляхів введення фенотеролу, атровенту та теофіліну за умов лікування хворих на хронічні обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ). Установлено недоцільність перевищення разової дози препарату "Фенотерол" понад 0,5 мг, оскільки за цього його бронхолітична активність не посилюється, а кардіотоксична - зростає на фоні зростання кардіотоксичності даного препарату. Показано, що бронхолітична активність фенотеролу й іпратропіуму бромід за умов інгаляційного введення через спейсер великого об'єму не поступається такій у разі використання небулайзеру. Доведено, що бронхолітичні властивості іпратропіума броміду в дозі 0,5 мг у разі введення через небулайзер не поступаються такими у фенотеролу за такої дози та аналогічного шляху введення. За цього кардіотоксичні властивості іпратропіуму броміду менші, ніж у фенотеролу. Установлено, що пероральне застосування теофіліну у добовій дозі 9,5 мг/кг не дає достовірного бронхолітичного ефекту. Охарактеризовано ускладення ХОЗЛ, обумовлені порушеннями кальцієвого обміну, доставки та споживання кисню, обміну вуглекислого газу, зміною біофізичних властивостей харкотиння, які спричинюють зниження ефективності фенотеролу, атровенту та теофіліну. Доведено, що для підвищення ефективності бронхолітичні засоби необхідно використовувати у поєднанні з верапамілом, перфтораном, баралгіном залежно від виду ускладнень основного захворювання. Уперше показано, що фенотерол та іпратропіуму бромід неефективні у хворих на хронічні обструктивні захворювання легень з супутнім остеопорозом, на відміну від теофіліну, введеного внутрішньовенно. Установлено,