Обгрунтовано теоретичні засади витлумачення основних категорій, взаємопов'язаних з лексичною експресивністю. Розкрито суть понять "експресія" та "експресивність". Виявлено й охарактеризовано склад експресивної лексики української літературної мови, зважаючи на теоретичну концепцію експресивності, визначення її як семантичної суперкатегорії. У її межах виокремлено п'ять типів лексичної експресивності та сім класів експресивних лексичних одиниць на основі їх семантико-типологічної характеристики. Визначено ступінь відображення експресивних лексичних одиниць у словнику української мови (К., 1970 - 1980). З'ясовано специфіку семантики експресивного слова, зумовлену денотативним, канотативним і образним макрокомпонентами. Проаналізовано засоби вираження експресивності лексичних одиниць, їх формальні ознаки. Досліджено механізми формування експресивної семантики лексичних одиниць. Установлено залежність семантики експресивного слова від контексту. Визначено функції експресивів у межах висловлень. Виявлено лексико-семантичні закономірності функціонування експресивного слова та чинники, що забезпечують актуалізацію експресивної семантики, зумовлюють процеси внутрішньої та зовнішньої експресивізації нейтральних лексичних одиниць.