Здійснено цілісний історико-педагогічний аналіз виникнення та розвитку в Україні спеціальних шкіл для глухонімих дітей у другій половині XIX - початку XX ст. Виявлено, проаналізовано та розкрито історичні та соціально-педагогічні передумови, що вплинули на становлення і розвиток вітчизняної сурдопедагогіки. Проведено науково-теоретичний і порівняльний аналіз та з'ясовано, що спеціальне навчання й виховання дітей з порушеннями слуху в Україні має тривалу, цікаву та повчальну історію. Даний процес виник більше двохсот років тому у вигляді примітивних філантропічно-опікунських установ, у яких знаходили притулок лише поодинокі глухонімі діти. Впродовж XIX - початку XX ст. в Україні відкривалися нові заклади, зміст освіти таких дітей удосконалювався, розширювалася загальноосвітня підготовка, підвищувався рівень роботи школи, здійснювалася підготовка учнів до практичної діяльності. Проте мережа шкільних закладів і надалі не задовольняла наявних потреб, а велика кількість дітей перебувала поза системою спеціальної освіти. На підставі зібраних і опрацьованих джерел, документів, підручників, матеріалів періодичної преси досліджено теоретичні засади діяльності й організації навчально-виховної роботи у спеціальних закладах для глухонімих.