Уперше в українському мовознавстві здійснено комплексний аналіз локативних синтаксем української мови. З'ясовано ознаки локативності як семантично-синтаксичної та когнітивної категорії. Визначено місце локативних синтаксем у системі семантико-синтаксичних одиниць і кваліфіковано їх як предикатні одиниці, що називають просторові характеристики дії, процесу, стану, перебування предмета у навколишній дійсності. Обгрунтовано лексико-граматичний статус прислівників і прийменників як носіїв просторового значення. З використанням поняття просторовості визначено основні варіанти локативних синтаксем, а саме: семантичні, комбінаторні, морфологічні, позиційні, кожен з яких виявляє специфіку структури, семантики, засобів реалізації, оформлення та позиційного вживання в системі семантико-синтаксичних одиниць української мови. Виявлено особливості фразеотворчих і дериваційних процесів у системі локативних одиниць. Установлено ядерні та периферійні засоби та способи вираження локативного значення. З'ясовано основні моделі реалізації просторових семантико-синтаксичних відношень у сучасній українській мові.