Досліджено проблеми обгрунтування теоретико-методологічних засад і можливостей застосування індигенізаційного підходу до аналізу сучасних процесів політичної модернізації, що передбачає розкриття теоретичних положень формування індигенізаційного підходу у сучасному дискурсі політичної модернізації, онтологічних передумов виникнення феномену індигенізації як реакції на кризу вестернізації в незахідних суспільствах, аналіз концептуального змісту поняття індигенізації й обгрунтування доцільності його використання як методологічного інструменту дослідження сучасних процесів політичної модернізації. Базуючись на принципі поліваріантності суспільного розвитку, визначено світоглядно-методологічні можливості індигенізаційного підходу, обгрунтовано критерії аналізу структури індигенізації як політичної практики, що породжує специфічну модель політичної модернізації, а також критерії функціонального аналізу індигенізації як політичної практики.