Досліджено питання збереження різноманіття як системно організованого комплексу організмів усіх рівнів організації у їх єдності з середовищем існування, який є основою для еколого-еволюційної адаптації біосистем і забезпечує їх стійкість. Обгрунтовано, побудовано й апробовано об'єктово-функційну евристичну матрицю як інструмент дослідження. Проаналізовано проблеми зв'язків та індикаторів структур екосистем та їх компонентів у контексті біорізноманіття. Обгрунтовано теоретичні положення моделі щодо базової наукової засади його збереження. Проведено комплексне дослідження закономірностей стану біотичних компонентів довкілля як ресурсів і тенденції їх зміни у зв'язку з соціальним контекстом і розвитком держави. Обгрунтовано концептуальну схему та функційність екомережі у стратегії збереження різноманіття, алгоритм першочергових дій щодо збереження біорізноманіття, структуру та зміст матеріалів еколого-економічного програмування та його правового супроводження. Завдяки проведеним дослідженням одержано результати стосовно конкретних управлінських рішень і дій, які дозволяють впровадити елементи невиснажного природокористування, забезпечити створення заповідних об'єктів, виконати конкретні природоохоронні проекти, що мають інформаційне, освітнє й інституційне значення.