У ході дослідження визначено умови усиновлення як закріплені в законі вимоги, що пред'являються до строго визначеного кола осіб з приводу усиновлення, недотримання яких перешкоджає встановленню усиновлення або може призвести до визнання усиновлення недійним чи скасування усиновлення. На підставі теоретичних розробок надано класифікацію умов усиновлення. Надано визначення та проаналізовано значення висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини, що видається службою у справах дітей, як доказу у справі, обгрунтовано самостійне становище висновку серед інших доказів у зв'язку з необхідністю відрізняти його від висновку органу опіки та піклування, що має аналогічну назву та надається відповідно до ст. 253 ЦПК України. У разі незгоди з мотивами негативного висновку про доцільність усиновлення, або відмови в усиновленні, особа може звернутись до адміністративного суду з позовом про оскарження висновку про доцільність усиновлення. Проаналізовано особливості кожної стадії цивільного провадження у справах усиновлення. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення низки норм чинного законодавства з питань розгляду справ про усиновлення громадянами України.