Вперше визначено суспільну цінність охоронної функції права, що виникла в певному соціумі та розвинута як соціально-правова система. Подано базове визначення змісту охоронної функції права, у якому поєднано правові відносини, принципи, норми, правові вимоги щодо діяльності державних інституцій, формується механізм охоронного регулювання, завдяки чому забезпечена стабільність і динаміка цієї функції. Визначено методологію вивчення охоронної функції права, що базується на ідеї громадянського миру, принципах правової безпеки, законності та відповідальності держави. Запропоновано розмежувати охоронювані й охороняючі відносини у структурі охоронної функції права та розкрито їх відмінності. Визначено основні та похідні завдання охоронної функції права, досліджено предмет правоохоронної діяльності на фактологічному, ціннісному, інституціональному рівнях правової дійсності. Проаналізовано кримінальний закон з позиції диференціальної (неоднозначної) соціальної природи злочину.